Російське історичне суспільство (РІО), створено в Петербурзі в травні 1866, існувало до 1917. По статуту РІО, затвердженому імператором Олександром II, знаходилося у веденні міністерства закордонних справ. Головна мета РІО полягала в збиранні, обробці і публікації матеріалів і документів по вітчизняній історії з державних і приватних архівів. Головою ради РІО був князь П. А. Вяземський, а секретарем і фактичним керівником всієї справи — А. А. Половцов, що став в 1879 головою суспільства. Почесними головами РІО були представники царюючого будинку Романових. У діяльності РІО брали участь С. М. Солов'їв, Ст О. Ключевський, Н. І. Костомаров, Н. Ф. Дубровін, П. П. Пекарний, Ст І. Сергійович, Я. До. Грот, І. Е. Забелін, А. Н. Пипін, С. Ф. Платонов, Ст С. Іконников, Н. Д. Чечулін, А. Н. Попов і ін. З 1867 по 1916 було видано 148 тт. «Збірок Російського історичного суспільства», що включили різні документи по історії Росії 15—19 вв.(століття) Величезна робота була проведена по витяганню дипломатичних документів, що відносяться до російської історії, з лондонських, віденських, паризьких і інших закордонних архівів. З 1896 до 1918 було видано 25 тт. «Російського біографічного словника». По ініціативі РІО в 1914 був скликаний з'їзд губернських учених архівних комісій. Не дивлячись на офіційно-монархічний характер, РІО зіграло позитивну роль в розвитку російської історичної науки.
