Вяземський Петро Андрійович [12 (23) .7.1792, Москва, — 10 (22) .11.1878, Баден-Баден], князь, російський поет, літературний критик.
Здобув домашню освіту. У 1812 вступив в ополчення; брав участь в Бородінськом битві. Після закінчення Вітчизняної війни 1812 спілкувався з майбутніми декабристами. Був усунений від служби за опозиційні настрої. Сатира «Російський бог» (1828), опублікована А. І. Герценом в Лондоні (1854), направлена проти царської бюрократії. Пізніше за Ст був близький до царського двору. У 1856—58 очолював цензуру. З 1863 майже постійно жив за кордоном. Перші вірші опублікував в 1808. У жанрі цивільної лірики і сатири Ст створив вірші, близькі до поезії декабристів («Петербург», 1818, «Обурення», 1820, і ін.). Деякі вірші друкувалися в «Полярній зірці» К. Ф. Рилєєва і А. А. Бестужева. Як учасник «Арзамаса», був прибічником карамзіністов. У 1825—28 Ст брав участь у виданні журналу «Московський телеграф», де виступав як літературний критик в захист романтизму, проти епігонів класицизму і літературних старовірів. Його стаття, надрукована як передмова до видавництва «фонтану Бахчисараю» А. С. Пушкина (1824), була в цьому сенсі програмної. Ст — друг А. С. Пушкіна, співробітничав разом з ним в «Літературній газеті» і «Сучаснику». У 40-і рр. в літературно-критичних статтях Ст виступав проти ідей Ст Р. Белінського. Вірші Ст, написані після Революції 1848, пройняті антиреволюційними і монархічними настроями. Вони піддавалися осміянню в передових сатиричних журналах. У 1855 в Лозанні видані «Листи російського ветерана 1812 роки». Протягом багатьох років Ст друкувало уривки з «Старого записника», що включали зарисовки політичного і літературного побуту.
Ст — поет високої художньої культури що володів багатьма жанрами, вільно переходив від романтичного пейзажу до куплетної форми, від високого пафосу до віршів типа фейлетону і розмовної мови. Майстерність епіграм і салонових каламбурів дала привід для пушкінської характеристики В.: «Уїдливий поет, дотепник хитромудрий, і блиском колючих слів, і жартами багатий...».
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—12, СП(Збори постанов) Би, 1878—96; Ізбр. вірші [вступ. ст. Ст С. Нечаєвой], М. — Л., 1935; Вірші, [вступ. ст., прімеч. Л. Я. Гинзбург], Л., 1958; Записники (1813—1848). [Послесл. Ст С. Нечаєвой], М., 1963.
Літ.: Кутанов Н., Декабрист без грудня, в кн.: Декабристи і їх час, т. 2, М., 1932, с. 201—90; Гинзбург Л. Я., Вяземський, в кн.: Історія російської літератури, т. 6, М. — Л., 1953; Лотман Ю. М., П. А. Вяземський і рух декабристів, «Уч. зап.(західний) Тартуського гос.(державний) Ун-та», 1960, ст 98 (Праці по російській і слов'янській філології, т. 3); Гиллельсон М. І., П. А. Вяземський. Життя і творчість, Л., 1969; Wytrzens G., P. A. Vjazemskij..., W., 1961; Історія російської літератури XIX ст Бібліографіч. покажчик, М. — Л., 1962.
