Історичні карти, карти, що відображують історичні явища і події, взаємозв'язки суспільних явищ минулого з географічними чинниками.
І. до. показують розміщення древніх культур, держав, соціальні рухи, торгівельні дороги і тому подібне
І. до. підрозділяються на археологічних, етнографічних, історіко-економічніх, історіко-політічніх, історико-революційних, військово-історичних і історико-культурні. По цих галузях І. до. можуть бути загальними, характеризуючими процеси в цілому, і приватними, показуючими окремі сторони явищ або подій і фактів. Вони можуть мати самостійне значення (довідкові і учбові карти і атласи) або ж ілюстративне (історичні роботи).
Вперше І. до. були включені в «Атлас географії античного світу» (1579) А. Ортелием. Потім з'явилися історичні розділи в атласах Сансонов в е р б атласі Дюваля (2-я половина 17 ст), а в 18 ст були видані карти Ж. Б. Д’Анвіля.
В 19—20 вв.(століття) у ряді капіталістичних країн були видані національні історичні атласи, що містять карти розміщення населення, адміністративного ділення, а також карти по історії економіки і культури (Англія, США, Франція, Фінляндія). Вийшли також історичні атласи в Чехословакії і Болгарії.
Росіяни І. до. з'явилися в 1-ій чверті 18 ст з часу видання в 1713 «Книги Марсових або військових справ від військ царської величності російських...», що є збіркою планів, карт, схем, що супроводжуються текстами пояснень реляцій і «юрналов» про битви російських військ в Північній війні 1700—21. До кожної реляції додавався гравійований план битви, а також гравюри фортець. Потім з'являється значне число рукописних військово-історичних карт, присвячених крупним перемогам на суші і на морі. До 1793 відноситься видання першої «Історичної карти Російської імперії».
В 19 — початку 20 вв.(століття) були видані атласи і окремі карти, присвячені політичним, військовим і економічним питанням: «Атлас історичний, хронологічний і географічний Російської держави, складений на підставі історії Карамзіна І. Ахматовим» (ч. 1—2, 1829—31), «Історичний атлас Росії» Н. І. Павліщева (1845), «Учбовий атлас по російській історії» Е. Е. Замысловского (1865 і 1887) і «Учбовий атлас по російській історії для середніх і нижчих учбових закладів» А. Ільіна (1868) і ін.
Економічним проблемам були присвячені карти і атласи, видані переселенським управлінням Міністерства внутрішніх справ, Міністерством торгівлі і ін. Етнографічні карти публікували П. І. Кеппен (1851) і А. Ф. Риттих (1875). Видавані військово-історичні карти мали прикладне значення і або супроводжували описи воєн 1799, 1805—15, 1828—1829, 1853—56, 1877—78 і 1904—05, або характеризували кордони і найбільш вірогідні театри військових дій.
Радянські І. до. не лише відображують історичні явища, події і факти, але і показують причинно-наслідкові зв'язки між ними. Вказівки Ст І. Леніна, дані у зв'язку з підготовкою радянських географічних атласів, надали серйозну дію на розвиток історичної картографії. Ст І. Ленін відзначав первинне значення історизму при освітленні суспільних явищ і процесів і підкреслював особливу важливість історіко-економічніх карт (див. Ленінський сб.(збірка) т. XX, 1932, с. 317—23; т. XXIII, 1933, с. 206—08; т. XXXIV, 1942, с. 344—45). Радянські історики створили ряд атласів: «Російський історичний атлас» (1928) До. Ст Кудряшова, «Атлас історії СРСР» До. Ст Базільовіча, І. А. Голубцова і М-код. А. Зіновьева (ч. 1—3, 1948—50) і ін. Після Великої Вітчизняної війни 1941—45 видані атласи союзних республік, що містять історичні розділи. Події військової історії знайшли віддзеркалення в «Атласі карт і схем по російській військовій історії» (1946) Л. Р. Безкровного, «Атласі офіцера» (1947) і «Морському атласі» (т. 3, 1958). Велике значення мають комплекси І. до., включені в багатотомні «Нариси історії СРСР» (1953—56), «Історію СРСР з прадавніх часів до наших днів» (1966—71), «Усесвітню історію» (1955—69), енциклопедичні видання, а також окремі історичні дослідження. Випущена велика кількість учбових карт і атласів для середньої і вищої школи.
Значний інтерес представляють тематичні атласи: «Ленін. Історіко-біографічній атлас» (1970), «Атлас історії географічних відкриттів і досліджень» (1959), етнографічний атлас — «Карта народів СРСР» (1966). У міру старіння карти набувають значення історичного джерела, до якого застосовні принципи істочниковедчеського аналізу. В той же час даний вигляд джерел вимагає використання спеціальних прийомів дослідження і знання не лише історії, але і історичної і загальної географії. Наукова дисципліна, що вивчає І. до. і методику їх створення, називається історичною картографією.
Літ.: Преображенський А. І., Складання і редагування спеціальних карт, М., 1961; Яцунський Ст До., Історична географія, М., 1955; Гольденберг Л. А., Історична географія, в кн.: Радянська історична енциклопедія, т. 6, М., 1965, с. 517—23.
