«Єднання і прогрес» (турецьке «Іттіхад ве теракки» — «Ittihat ve terakki»), політична організація турецьких буржуазних революціонерів (т.з. младотурок). Виникла в кінці 19 ст у формі таємного комітету і ставила своїм найближчим завданням заміну деспотичного режиму султана Абдул-Хаміда II конституційних буд. Під її керівництвом було піднято в липні 1908 озброєне повстання (див. Младотурецкая революція 1908 ). Проте, прийшовши до влади, комітет «Е. і п.», реорганізований в політичну партію, швидко втратив свої колишні прогресивні межі. Младотурецкие лідери сприяли придушенню робочого і селянського руху, виступали проти законних національних вимог нетурецьких народів, полегшували імперіалістичним державам подальше закабалення Туреччини. Встановлений ними диктаторський режим відрізнявся від режиму Абдул-Хаміда II лише парламентською оболонкою та залученням верхівки турецької інтелігенції до бюрократичної діяльності і частини турецької буржуазії до компрадорської торгівлі. На початку 1913 всю владу в партії і в країні захопив «тріумвірат» (Енвер, Талаат, Джемаль), підпорядкувавши Туреччину інтересам німецького імперіалізму і увергнувши її в жовтні 1914 в 1-у світову війну 1914—18. За роки війни партія «Е. і п.» збудила проти себе глибока незадоволеність не лише серед народних мас, але і в кругах турецької національної буржуазії і патріотичної інтелігенції. Після військового розгрому Туреччини і підписання Мудросського перемир'я 1918 головні лідери младотурок бігли за кордон, а партія «Е. і п.» прийняла рішення про самоліквідацію. Під час Кемалістськой революції деякі колишні керівники «Е. і п.» намагалися відновити політичну діяльність, а потім, зустрівши протидію з боку Кемаля Ататюрка, вступили на дорогу підготовки державного перевороту. У 1926 була розкрита змова проти Ататюрка, підготовлений при таємній співучасті колишніх лідерів «Е. і п.». Четверо з них (Назим, Джавід, Абдул-Кадир, Кара Кемаль) були засуджені анкарським «судом незалежності» до страти, а партія «Е. і п.» засуджена, як реакційна і антинаціональна організація.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17, с. 77, 165; т. 23, с. 146; т. 33, с. 38—40; Алімов А., Революція 1908 р. в Туреччині, в кн.: Пробудження Азії. 1905 рік і революції на Сході, Л., 1935; Міллер А. Ф., Младотурецкая революція, в кн.: Перша російська революція 1905—1907 рр. і міжнародний революційний рух. [Сб. ст.], ч. 2, М., 1956; Петросян Ю. А., Младотурецкоє рух, М., 1971; TUNAYAT. Z., Türkiyede siyasî partiler, Ist., 1952; Imhoff D., Die Entstehung und der Zweck des Comités für Einheit und Fortschritt, «Die Welt des Islams», 1913, Bd 1, Н. 3—4; Ramsaur E. E., The young Turks. Prelude to the revolution of 1908, Princeton (N. Y.), 1957.
