Одиничне, окреме, індивідуальне, філософська категорія, що виражає відносну відособленість, дискретність, відмежованість один від одного в просторі і в часі речей, подій, властиві їм специфічні індивідуальні особливості, складові їх неповторну якісну і кількісну визначеність. Як Е. може розглядатися не лише окремий предмет, але і цілий клас предметів, якщо він береться як щось єдине відносно самостійне, таке, що існує у межах певної міри. В той же час сам предмет є деяка безліч одиничних частин. Речі, події абсолютно нетотожні, індивідуальні. Вони займають різне місце, знаходяться в різних зв'язках і володіють, отже, різними властивостями. Події неповторювані. Явища підпорядковані принципу безповоротності часу. Т. н. повторне відрізняється вже тим, що воно відбувається в інший час і, отже, в нових умовах що накладають відбиток на явище.
Конкретною формою свого існування одинична річ зобов'язана тій системі зв'язків, що закономірно склалися, усередині яких вона виникає. «... Окреме не існує інакше як в тому зв'язку, який веде до загального... Всяке окреме неповно входить в загальне і так далі і т. д.» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 29, с. 318). Загальне розкривається в понятті лише через віддзеркалення Е. і особливого. Ще Арістотель відзначав, що загальне існує в нерозривному зв'язку з одиничним. Наука цікавиться перш за все загальним, закономірним, до якого вона йде через одиничне, мистецтво і ін. сфери людської діяльності осягають загальне у формі Е.
