адаптаційно-трофічна функція (від позднелат. adaptatio — прилаладнання, пріноровленіє і греч.(грецький) trophé — живлення), функція симпатичної нервової системи, що забезпечує пристосування організму хребетних тварин і людини до змінних умов середовища (особливо екстремальним) шляхом зміни рівня обміну речовин всіх органів і тканин. Експериментально обгрунтована теорія А.-т. ф. розроблена радянським фізіологом Л. А. Орбелі із співробітниками в 20-х рр. 20 ст Згідно цієї теорії, т.з. функціональні нерви, що викликають специфічну діяльність тканини або органу (наприклад, рухові нерви скелетних м'язів), управляють лежачими в її основі процесами обміну речовин, симпатичні ж нерви регулюють рівень обміну речовин, збудливість і працездатність тканин і органів. Показано, що стомлена ритмічним роздратуванням м'яз відновлює працездатність при роздратуванні того, що іннервує її симпатичного нерва (мал.). Симпатична нервова система впливає також на стан всіх відділів центральної нервової системи і органів чуття, зокрема змінює безусловно- і умовнорефлекторну діяльність. А.-т. ф. направлена на стабілізацію функціональних властивостей: органи, позбавлені симпатичній іннервації не втрачають властивої ним функції, але при підвищених вимогах (пов'язаних із зміною умов або інтенсивною роботою) вони не можуть в такій же мірі, як нормальні органи, перебудовувати рівень обміну речовин і життєдіяльність. А.-т. ф. здійснюється шляхом физико-хімічних і біохімічних зрушень, що відбуваються під впливом імпульсів, що йдуть по симпатичних нервах прямо до органів, або через посередника симпатичної нервової системи — адреналін . Див. також Трофіка нервова .
