Штумпф (Stumpf) Карл (21.4.1848, Візентейд, — 25.12.1936, Берлін), німецький психолог, філософ-ідеаліст, музикознавець. Учень Ф. Брентано і Р. Р. Лотце . Професор у Вюрцбурге (з 1873), Празі (з 1879), Галлові (з 1884), Мюнхені (з 1889), Берліні (1894—1921). Президент (спільно з Т. Ліппсом) 3-го Міжнародного психологічного конгресу (Мюнхен, 1896). З'явився піонером в області емпірично-психологічного дослідження музичних сприйнять («Психологія музичних сприйнять», т. 1—2, 1883—90); автор праці «Про психологічне походження просторових вистав» (1873), передбачив основні ідеї гештальтпсихологиі (учнем Ш. було Ст Келер ). У філософії виступав як один з теоретиків феноменології : ідеї Ш. з'явилися ланкою, що є посередником, між ученнями Брентано і Е. Гуссерля, який був учнем Ш. у Галле. Заснував Психологічний інститут при Берлінському університеті.
Соч.: [Автобіографія], у кн.: Die deutsche Philosophie der Gegenwart in Selbstdarstellungen, Bd 5, Lpz., 1924, S. 205—65; Erkenntnislehre, Bd 1¾2, Lpz., 1939—40; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Явища і психічні функції, в збірці; Нові ідеї у філософії, сб.(збірка) 4, СП(Збори постанов) Би, 1913; Душа і тіло, там же, сб.(збірка) 8; Походження музики, Л., 1927.
Літ.: Кунцман А. І., Психологія мислення Ф. Брентано, Р. Уфуеса, Е. Гуссерля і К. Штумпфа, в збірці: Нові ідеї у філософії, сб.(збірка) 16, СП(Збори постанов) Би. 1914.
