Шлік (Schlick) Моріц (14.4.1882, Берлін, — 22.6.1936, Відень), австрійський філософ і фізик, провідний представник раннього етапу логічного позитивізму, засновник Віденського кружка . Професор філософії і фізики в університетах Ростока (1917—20), Кіля (1921—22), Відня (1922—36), Каліфорнійського університету (1931—32). Філософська концепція Ш. — «послідовний емпіризм», до якого він прийшов, відмовившись (під впливом Р. Карнапа і Л. Вітгенштейна) від критичного реалізму . Ш. грунтується на понятті «Плотського даного» — плотського переживання особи, що пізнає, не передаваного іншим суб'єктам. У знанні, по Ш., передаються лише структурні стосунки плотського досвіду, повторюваність в йому порядку. Т. н. раціональні істини, включаючи вислови логіки і математики, мають чисто аналітичний характер; вони суть тавтології, що не дають можливості проникнути в реальність, що не відчувається. Згідно Ш., проблема пізнання суті буття безглузда; закони природи для нього — формальні правила, визначувані синтаксисом тієї мови, на якій виробляється опис природи. Ш. одним з перших сформулював принцип верифікації як критерій наукової свідомості, багато займався вживанням своєї філософської концепції до спец.(спеціальний) проблемам філософії науки (аналіз простору і часу, причинності, вірогідності) і етики.
Соч.: Der Raum und Zeit in der gegenwärtigen Physik, B., 1917; Allgemeine Erkenntnislehre, 2 Aufl., B., 1925; Fragen der Ethik, W., 1930; Les énoncés scientifiques et la réalite du monde exterieur, P., 1934; Gesammelte Aufsätze, W., 1938; Philosophy of nature, N. Y., 1949; Natur und Kultur, W., 1952.
Літ.: Хилл Т. І., Сучасні теорії пізнання, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1965, с. 365—69.
