Цеткин (Zetkin) Клара (5.7.1857, Відерау, Саксонія, — 20.6.1933, Архангельське, поблизу Москви), діяч німецького і міжнародного робочого руху, один із засновників Комуністичної партії Німеччини (КПГ). Народилася в сім'ї сільського вчителя Р. Ейснера. Вчилася в приватному вчительському учбовому закладі в Лейпцігу, де зближувалася з членами кружка російських студентів і емігрантів, серед яких був Осипнув Цеткин, що став згодом її чоловіком.
З кінця 70-х рр. Ц. брала участь в німецькому робочому русі. У 1881 в період дії Виняткового закону проти соціалістів вступила в ряди німецької соціал-демократії. Вимушена емігрувати, брала участь в соціалістичному русі Франції, Австрії, Італії. З 1882 співробітничала в нелегальному органі німецької соціал-демократії «Соціал-демократ» («Der Socialdemokrat») в Цюріху. Ц. активно брала участь в підготовці і роботі Засновницького конгресу 2-го Інтернаціоналу в Парижі в 1889, виступила на конгресі з мовою про роль жінок в революційній боротьбі. Ф. Енгельс, з яким познайомилася Ц., високо оцінив її діяльність. Надалі Ц. брала участь у всіх конгресах 2-го Інтернаціоналу. Після відміни в 1890 Виняткового закону Ц. повернулася до Німеччини, де очолила соціал-демократичний жіночий рух. У 1892—1917 вона була відповідальним редактором соціал-демократичної газети німецьких робітниць «Глайхайт» («Die Gleichheit»). Будучи в числі керівників лівих в німецькій соціал-демократії, Ц. разом з Р. Люксембург, До. Лібкнехтом, Ф. Мерінгом вела боротьбу проти ревізіонізму. В період Революції 1905—07 в Росії Ц. прийшла до виводу, що російський пролетаріат став бойовим авангардом міжнародного пролетаріату. Вона виступала за використання німецьким робочим класом досвіду першої російської революції. Зокрема, разом з Р. Люксембург і ін. лівими вона підкреслювала велике значення масових політичних страйків як важливого засобу революційної боротьби.
За ініціативою Ц. була скликана в 1907 перша Міжнародна жіноча конференція. Ц. була вибрана секретарем Міжнародного жіночого секретаріату. На Міжнародній конференції жінок-соціалістів в Копенгагені (1910) за пропозицією Ц. було прийнято рішення про святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня.
Ц. активно виступала проти мілітаризму і імперіалістичної колоніальної політики. На конгресі Базеля 2-го Інтернаціоналу (1912) вона призвала робітників всіх країн рішуче боротися проти загрози імперіалістичної війни. Глибоке розуміння Ц. істоти марксизму, її боротьба проти опортунізму 2-го Інтернаціоналу отримали високу оцінку Ст І. Леніна. Після початку 1-ої світової війни 1914—18 Ц. засудила позицію шовініста лідерів німецької соціал-демократичної партії. Вона була одним з організаторів міжнародної жіночої соціалістичної конференції в Берне (Швейцарія) проти імперіалістичної війни (березень 1915). Після повернення на батьківщину Ц. була арештована і поміщена у в'язницю. Після звільнення вона відновила революційну роботу. За антивоєнну пропаганду керівництво соціал-демократичної партії відчужило Ц. від роботи в редакції «Глайхайт». Ц. переїхала до Лейпціга, де редагувала додаток для жінок в газеті «Лейпцигер фольксцайтунг» («Leipziger Volkszeitung»). Ц. була в числі засновників і керівників «Спартака союзу» . Після створення в 1917 Незалежній соціал-демократичній партії Німеччини (НСДПГ), до якої увійшов «Союз спартака», Ц. була вибрана членом ЦК НСДПГ; вела боротьбу проти центристського керівництва цієї партії.
Ц. захоплено вітала Велику Жовтневу соціалістичну революцію і була одним з організаторів руху солідарності з Радянською Росією. Після створення в грудні 1918 КПГ Ц. активно виступала за вступ робітників — членів НСДПГ до рядів КПГ. З 1919 Ц. — член КПГ і ЦК КПГ.
Ц. не була вільна від коливань і помилок, властивих німецьким лівим, але вона уміла виправляти свої помилки і вчитися на них.
Брала участь в роботі 2-го і подальших конгресів Комуністичного Інтернаціоналу. З 1921 була членом Виконкому Комінтерну і Президії ІККИ, а також очолювала міжнародний жіночий секретаріат Комінтерну. Ц. брала активну участь в діяльності МОПР, з 1925 голова ЦК МОПР. Ц. підтримувала дружні взаємини с В. І. Леніним і Н. До. Крупськой. У 1920 Ц. вперше приїхала в Радянську країну.
З 1920 Ц. постійно обиралася депутатом рейхстагу. У серпні 1932, відкриваючи як старого депутата засідання новообраного рейхстагу, Ц. виступила із запобіганням про фашистську небезпеку, призвала до створення єдиного пролетарського фронту. Нагороджена орденом Леніна і орденом Червоного Прапора. Похована в Москві, на Червоній площі біля Кремлівської стіни. У ГДР(Німецька Демократична Республіка) заснована медаль Клари Цеткин.
Соч.: Ausgewähite Reden und Schriften, Bd 1—3, Ст, 1957—60; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Заповіти Леніна жінкам всього світу, М., 1958; Спогади про Леніне, М., 1955; Жіноче питання і робочий клас, М., 1917; Нарис історії виникнення пролетарського жіночого руху в Германії, М., 1929; Соціалізм прийде до перемоги лише з жінкою-пролетаркою!, М., 1960; Про літературу і мистецтво, М., 1958.
Літ.: Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво (Див. Довідковий том, ч. 2, с. 483); Крупськая Н. До., Клара Цеткин, М., 1933; Пік Ст, Клара Цеткин, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1957; Клара Цеткин. Сб. статей і матеріалів, М., 1933; Боярська З. С. Клара Цеткин, М., 1959; Кларін Ст М., Клара Цеткин в боротьбі за комуністичне виховання молоді, М., 1963; Ільберг Р., Клара Цеткин, пер.(переведення) з йому.(німецький), М. [1958]; Дорнеманн Л., Засідання рейхстагу оголошую відкритим... Життя і діяльність Клари Цеткин, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1976; Clara Zetkin. Eine Auswahibibliographie der Schriften von und über Clara Zetkin, B., 1957. (По статті В. Піка з 2-го видання БСЕ.)
