Хроматин (від греч.(грецький) chroma, родовий відмінок chromatos — колір, фарба), речовина хромосом, що знаходиться в ядрах рослинних і тваринних кліток; інтенсивно забарвлюється ядерними фарбниками; під час ділення клітки формується в певні видимі структури в хромосомах . Термін введений в 1880 німецьким гістологом Ст Флеммінгом. У сучасній цитології під Х. найчастіше мають на увазі хромосомну речовину ядра клітки в інтерфазі (між послідовними її діленнями), т.к. хромосоми в цей період клітинного циклу під мікроскопом погано виявляються. До складу Х. у певних пропорціях входять: дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) (30—40%), рибонуклеїнова кислота (РНК), гистони і негистоновиє білки. Основний структурний компонент Х. — дезоксирібонуклеопротєїдниє нитки (ДНП) діаметром 100—200, основу кожній з яких, на думку більшості дослідників, складає одна молекула ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота). Запропоновано дві моделі тонкої структури елементарної нитки Х.: суперспіральна (американські учені Д. Пардон М. Уїлкинс, 1972) і глобулярна (американські учені А. Корнберг, А. Л. Олінс і Д. Е. Олінс, 1974). Експериментально більш підтверджена глобулярна модель, що передбачає, що елементарна нитка Х. — це гнучкий ланцюг з субодиниць, що повторюються, — нуклеосоми, кожна з яких містить в собі зігнуту ділянку ДНК(дезоксирибонуклеїнова кислота) розміром 150—200 пар нуклеотидів і комплекс з 8 молекул гистонов.
Розрізняють генетично активний Х. (еухроматин) і неактивний (гетерохроматін). У ядрах кліток особин жіночої статі багатьох організмів (зокрема, ссавцям тварин і людини) виявлені крупні щільні глибки Х., яких немає у осіб чоловічої статі. Такий Х. названий «статевим Х.». Утворюється він, мабуть неактивними ділянками статевих хромосом (в основному гетерохроматіном однієї з парних Х-хромосом).
