Хорезмськая Народна Радянська республіка (ХНСР), радянська республіка в Середній Азії в 1920—24. Утворена в лютому 1920 в результаті перемоги в Хивінськом ханстві антифеодальної, антиімперіалістичної народної революції, підтриманої частямі Червоній Армії. Площа близько 62,2 тис. км 2 , населення понад 600 тис. чіл., в основному узбеки, туркмени каракалпаки, казахи і ін. ХНСР граничила з Туркестаном АССР і Бухарською народною радянською республікою . Столиця — м. Хива.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції в Туркестані зробила вплив, що революціонізував, на трудящих маси Хивінського ханства, правителі якого проводили реакційну внутрішню і зовнішню політику. На початку 1919 виникла перша хивінськая Комуністична група в р. Петроалександровське (нині р. Турткуль). У листопаді 1919 трудящих Хиви під керівництвом комуністів підняли повстання. Комуністична партія Туркестану, комісія Туркестану ВЦИК і СНК(Рада Народних Комісарів) РСФСР і ЦК РКП (б) надавали допомогу хивінським революціонерам в підготовці революції. Радянське уряд, враховуючи прохання революціонерів Хів про озброєну допомогу і прагнучи покінчити з провокаційними нападами на Радянський Туркестан, подав озброєну підтримку в боротьбі з Джунаїд-ханом. Війська Червоної Армії спільно з хивінськимі революційними загонами на початок лютого 1920 розгромили контрреволюційні сили Джунаїд-хана. 2 лютого в Хиве відбувся масовий мітинг. На вимогу народу хан відрікся від престолу. Влада перейшла в руки Тимчасового революційного комітету.
Хива була відсталішою, ніж Туркестан, край, тому на першому етапі була встановлена влада народних Рад, що виконували функції революційно-демократичної диктатури пролетаріату і селянства. В ході революції склався широкий антифеодальний, антиімперіалістичний блок, в якому поряд з трудящими брала участь узбецька торгівельна і кустарно-промислова буржуазія в особі младохивінцев (партія національній буржуазії), а також деякі феодально-племінні вожді. Об'єднання цих сил полегшило скидання влади хана. По характеру, рушійним силам і результатам революція була антифеодальною і в той же час носила антиімперіалістичний характер, т.к. била направлена проти англійських і ін. імперіалістів, що намагалися в роки Громадянської війни 1918—20 перетворити Хивінськоє ханство в контрреволюційний плацдарм для настання на Північний Туркестан.
26 квітня 1920 відкрився 1-й Всехивінський з'їзд Рад. Почесним головою його було вибрано Ст І. Ленін. З'їзд проголосив утворення народної радянської республіки, яка стала називатися Хорезмськой, і прийняв першу конституцію. Відображаючи особливості ХНСР, вона зберігала приватну власність на землю, основні знаряддя і засоби виробництва; надавала виборчі права частини експлуататорських класів і др.; виборчих прав позбавлялися великі феодали.
ХНСР з'явилася своєрідною перехідною народно-демократичною державою, покликаною вирішувати завдання революційно-демократичних перетворень, тобто ліквідовувати феодально-патріархальні стосунки і підготувати економічні і політичні умови для вступу республіки на соціалістичну дорогу розвитку, минувши капіталістичну стадію. Політична і культурна відсталість, наявність національних і релігійних забобонів вимагали обережного і поступового проведення соціальних перетворень. Спочатку зберігалися суди, засновані на зведенні мусульманського права, — шаріаті, старометодниє школи, вакф, родові старійшини (аксакали ) і ін. Процес зміцнення Радянської влади проходіл в умовах запеклого опору баїв мусульманського духівництва і правих младохивінцев, які за участю іноземних агентів і російських білогвардійських організацій створювали басмацькі банди, ХНСР, що активно діяли на території. Велике значення в зміцненні внутрішнього і міжнародного положення ХНСР мали союзний договір і військово-політична угода з РРФСР, увязнені в Москві 13 вересня 1920 і засновані на принципах пролетарського інтернаціоналізму і пошани державного суверенітету. РРФСР надав народам Хорезма економічну, дипломатичну і військову допомогу, сприяла зміцненню його міжнародного положення, розвитку дипломатичних стосунків з ін. державами. Спираючись на допомогу РРФСР, уряд ХНСР ліквідовувало крупне землеволодіння, кріпацтво, стани; почався розвиток промисловості, культурне будівництво. Зміцнення громадських організацій (комсомольських, профспілкових, кооперації, союзу Кошчи ) зіграло важливу роль в класовому об'єднанні трудящих. 10—11 грудня 1921 в м. Хиве відбувся 1-й з'їзд комуністичної партії Хорезмськой, що прийняв рішення по економічних і національних питаннях. На початку 1922 комуністична партія Хорезмськая була прийнята до складу РКП (б). Для ліквідації економічної розрухи, відновлення і розвитку народного господарства, Бухарської і Хорезмськой республік Туркестану в березні 1923 за рішенням 1-ої економічній конференції Туркестану, Бухари і Хорезма сталося економічне об'єднання трьох республік і утворений єдиний економічний центр — Середньоазіатська економічна рада (САЕС). Вже в 1923 посівна площа під бавовником досягла в ХНСР 32 776 га проти 8740 в 1922; піднялася врожайність з.-х.(сільськогосподарський) культур; збільшилося поголів'я худоби; створювалися кооперативні господарства. Деякі успіхи були досягнуті і в області промисловості. Досягнення в політичному, економічному і культурному розвитку створили передумови для перетворення ХНСР в соціалістичну республіку. 3-й з'їзд Комуністичної партії Хорезма (липень 1923) намітив програму боротьби за соціалізм, 4-й Всехорезмський з'їзд Рад (17—20 жовтня 1923) проголосив Хорезм Радянською соціалістичною республікою (ХССР) і прийняв нову конституцію, яка законодавчо закріпила завершення народно-демократичного етапу і перехід до етапу соціалістичній революції, 5-й Всехорезмський з'їзд Рад (29 вересня — 2 жовтня 1924), виходячи з права націй на самовизначення і виражаючи волю народів Хорезма, прийняв рішення надати їм право увійти до складу знов утворених Узбецькою РСР, Туркменською РСР і Каракалпацькою АТ(автономна область). В процесі національно-державного розмежування радянських республік Середньої Азії ХССР була ліквідована.
Літ.: Непесов Р., З історії революції Хорезмськой. 1920—1924 рр., Таш., 1962; Саматова Х. С., Ішанов А. І., Освіта Хорезмськой і Бухарською Народних Радянських Республік, в кн.: Історія радянської держави і права, т. 1, М., 1968; Саматова Х. С., Перетворення Хорезма в соціалістичну республіку, там же, т. 2, М., 1968; Великий Жовтень і перемога народної революції у Хорезме, Таш., 1971; Історія Бухарською і Хорезмськой Народних Радянських Республік, М., 1971; Зіманов С., Від визвольних ідей до радянської державності в Бухарі і Хиве, А.-А., 1976; Історія Народної Радянської Республіки Хорезмськой (1920—1924 рр.). Сб. документів, Таш., 1976.
