Вакф, вакуф (араб., буквально — утримання), майно, відповідно до мусульманського права, відмовлене державою або окремою особою на релігійні або добродійні цілі. Інститут Ст виник в 7—8 вв.(століття) у Халіфаті . Набув поширення у всіх мусульманських країнах і з'явився економічною основою величезного впливу мусульманського духівництва. Ст могло складатися з нерухомого і рухомого невідчужуваного майна. Ст були двох пологів: основний, коли жертводавець повністю втрачав право на обернене в Ст майно, і звичайний, коли частина доходу була залишена в спадкове користування жертводавцю і його нащадкам. Управляли Ст особливі особи (мутаваллі або назіри). У багатьох країнах мусульманського Сходу Ст різною мірою зберігся до теперішнього часу (наприклад, в Саудівській Аравії і деяких ін.).
