Хорей (греч. choréios, буквально— танцювальний), трохей (греч. trocháios, буквально — що біжить),
1) у метричному віршуванні — стопа довжиною в три мори, що складаються з довгого і короткого складів (— È).
2) У російському силлабо-тонічному віршуванні — стопа завдовжки в два склади з сильним местомом (див. Ікт ) на першому; слабкі місця заповнюються ненаголошеними складами, сильні — як ненаголошеними, так і ударними, останнє сильне — обов'язково ударним. Приклади: «Гірські вершини...» (Х.; М. 3-стопи Ю. Лермонтов), «Буривши млою піднебіння криє...» (4-стопа; А. С. Пушкін), «Виходжу один я на дорогу...» (5-стопа; Лермонтов), «Немає на світі мук сильніше за муку слова...» (6-стопа: С. Я. Надсон). У російській поезії 18—19 вв.(століття) найбільш споживаним хореїчним розміром була 4-стопа, з середини 19 ст усе більш поширюється 5-стопа; останні порівняно рідкі.
