Хлуп (Chlup) Отокар (31.8.1875, Боськовіце, Моравія, — 14.5.1965, Прага), чеський педагог, професор Празького університету (з 1953), академік АН(Академія наук) ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) (1952). Член Комуністичної партії Чехословакії з 1921. Закінчив філософського факультет Празького університету, де, окрім філософії, вивчав педагогіку і психологію. Його наукові праці почала 20 ст присвячено педагогічній психології моральному і психологічному розвитку дітей. У 1919—22 викладав педагогіку на філософському факультеті Празького університету, в 1922—39 професор педагогіки університету в Брно. У 20—30-і рр. наукова діяльність Х. пов'язана з боротьбою за демократизацію школи, за розвиток педагогіки на основі марксистської методології. З цих позицій він піддавав критиці організацію шкільної справи в буржуазній республіці і освітлював основний напрям роботи «школи майбутнього» — школи соціалістичній Чехословакії, розробляв теоретичні проблеми професійної підготовки вчителів. Х. розкрив неспроможність буржуазно-педагогічного реформізму, що поширювався в Чехословакії, заснованого на педоцентрізме, американських біологизаторських концепціях виховання (див. Е. Торндайк, Біхевіорізм ) і прагматистській педагогіці (див. Дж. Дьюї ), чужих марксизму, інтересам робочого класу і національному прогресу країни. Позиція Х. знаходила живий відгук прогресивної частини учительства, що перш за все групувалася довкола Соціалістичного об'єднання вчителів.
Після звільнення в 1945 Чехословакії від фашистських загарбників Х. — активний учасник створення соціалістичної педагогіки, розробляє теоретичні основи шкільної системи, вищої педагогічної освіти. За його ініціативою в 1946 були відкриті педагогічні факультети в університетах, сам він став першим деканом такого факультету в Празькому університеті і читав курс педагогіки на педагогічному факультеті університету в Брно. У 1953 організатор і керівник кафедри педагогіки Празького університету, в 1954 створив при АН(Академія наук) ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) кабінет педагогічних наук, перетворений в інститут педагогіки Я. А. Коменського, який очолював до 1960.
Соч.: Středoškolskadidaktiká, Brno, 1935; Pedagogická čteni, Praha, 1957; Několik statí до základnimu ucivu, Praha, 1958; Z teorie výchovy а vyucování, Praha, 1962; Pedagogika, 2 vyd., Praha, 1965; Cesta до socialstické škole, Praha, 1965; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. педагогічні соч.(вигадування), М., 1966 (літ.).
