Торндайк Едуард Лі
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Торндайк Едуард Лі

Торндайк (Thorndike) Едуард Лі (31.8.1874, Уїльямсберг, штат Массачусетс, — 9.8.1949, Монтроз, Нью-Йорк), американський психолог, що працював головним чином в області порівняльній психології і проблем вчення . Професор Колумбійського університету (з 1904). Т. розробив методику вивчення поведінки тварин за допомогою «проблемних кліток» (тобто кліток з «секретом», механізм якого повинна «відкрити» само тварина), ввівши нову схему експерименту: створення проблемної ситуації — реєстрація руху. Т. зробив вивід, що в поведінці тварини відсутня доцільність, тобто характерне для людини раптове розуміння і ухвалення рішення на основі єдиної проби. Представляючи інтелект тварин як інструмент пристосування до середовища, Т. сформулював закон «проб і помилок»: проби, що випадково виявилися вдалими, надалі закріплюються, створюючи видимість доцільної поведінки. Роботи Т. сприяли подоланню антропоморфічного тлумачення поведінка тварин і впровадженню об'єктивних методів дослідження поведінки. По суті Т. дав основну схему біхевіорізма, хоча біхевіорісти критикували Т. за не сповна здоланий суб'єктивний підхід. У радянській психології, а також в роботах Же. Піаже, Р. С. Холу, Е . Толмена і ін. була показана обмеженість закону проб і помилок, його застосовність лише у вузькій сфері штучно побудованих ситуацій.

  Робота Т. «Педагогічна психологія» (1903) зробила великий вплив на розвиток теорії вчення в США, у тому числі на концепції програмованого вчення. Вчення трактуючи Т. як процес пристосування індивіда до середовища, тобто з біологічних позицій; центральним був для нього «закон ефекту» — залежність зміцнення реакції від подальшого задоволення або незадоволення.

 

Соч.: Animal intelligence, N. Y., 1911; Human nature and social order, N. Y., 1940; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Принципи вчення, засновані на психології, 2 видавництва, М., 1929; Психологія арифметики, М-код.—Л., 1932; Процес учення у людини, М., 1935.

 

Літ.: Виготський Л. С., Розвиток вищих психічних функцій, М., 1960, с. 397—481; Ярошевський М. Р., Історія психології, М., 1966, гл.(глав) 12.

  Н. Р. Алексєєв.