Хемомеханика полімерів, область фізичної хімії полімерів, що вивчає оборотне перетворення хімічної енергії на механічну, обумовлене переходом макромолекул з однієї конформації в іншу. Будь-які зміни хімічного потенціалу середовища, в якому знаходиться макромолекула, викликають зміну її конформації, і, навпаки, зміна конформації макромолекул при механічній дії на неї викликає зміну хімічного потенціалу середовища (т.з. тейнохимічеський принцип). Найбільш відомий прояв тейнохимічеського принципу пов'язаний з набуханням поліелектролітов : Підвищення міри іонізації поліелектроліту приводить до збільшення розмірів клубка макромолекули, пониження — до скорочення. Що набрякає у воді палять, містить поліелектроліт, при періодичній зміні водневого показника (ph) води періодично подовжуватиметься і скорочуватиметься. При скороченні джгут може виробляти механічну роботу, що покладене в основу т.з. хімічної машини (рН-муськула). Такі машини, створені для ілюстрації тейнохимічеського принципу, здатні піднімати тіла масою 1 т .
Можливості тейнохимічеського принципу не обмежуються лише енергетикою. Механічною дією на полімер можна змінювати його іоно- і електронообменниє властивості, реакційну здатність, каталітичну активність і ін.
