Ханаанські мови
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ханаанські мови

Ханаанські мови, ханаанейськие мови, мови семітів, що населяли в 3—2-м-коді тис. до н.е.(наша ера) район між Середземним морем і Месопотамієй. На думку ряду учених, до Х. я. відносяться древнезападноханаанський мова, угарітський мова, аморейський мова (див. Аморіти ) і що походять з них іврит (староєврейський), мова Фінікії і моавітський мова (див. Моав ). Разом з арамійською мовою Х. я. утворюють північно-західну підгрупу семітських мов . Древнезападноханаанський (староханаанейський) мова — сукупність діалектів почала і середини 2-го тис. до н.е.(наша ера), відомих по глосам в аккадських текстах з Тель-ель-Амарни (Єгипет), по ханаанських запозиченнях в єгипетській мові (епохи гиксосов і пізнішого часу) і написах, зробленим синайсько-палестінським алфавітним листом (Синай). Аморейський мова відома по іменах власним в аккадських пам'ятниках 1-ої половини 2-го тис. до н.е.(наша ера), моавітський мова — по напису 9 ст до н.е.(наша ера) (південно-східний берег Мертвого моря). Єдиний живий Х. я. — іврит.

  Літ.: Шифман І. Ш., Мова Фінікії, М., 1963; Дияконів І. М., Мови древньої Передньої Азії, М., 1967; Bauer Th., Die Ostkanaanäer, Lpz., 1926; Harris Z. S., Development of the canaanite dialects, New Haven, 1939: Garbini G., Il semitico di nord-ovest, Napoli, 1960; Вöhl F., Die Sprache der Amarnabriefe, Lpz., 1968.