Арамійська мова, одна з семітських мов. Прадавніми місцями поселень арамєєв були Сирія і Месопотамія, звідки йшло поширення А. я. по всьому Бл. Схід(Близький Схід) в. Прадавні арамійські пам'ятники (з Шамала, дамаску, Хамата і ін.) відносяться до 9—8 вв.(століття) до н.е.(наша ера) В період панування (7—4 вв.(століття)) Ассірії і персидського А. я. став офіційною мовою цих держав і міжнародною мовою Бл. і Середнього Сходу. До 5 ст до н.е.(наша ера) відноситься архів арамійських документів. з Елефантіни (Єгипет). На А. я., що поступово витіснив єврейську мову, написані окремі арамійські частини Біблії (Езри, 5—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера), Данила, 2 ст до н.е.(наша ера)), і талмудов (т.з. Гамара, 2—5 вв.(століття) н.е.(наша ера)), перекладені біблейські тексти. А. я. користувалися пальмірци і набатейци (написи 1—2 вв.(століття)). На основі едесського говір А. я. виникла сирійська мова, на якій створена багата християнська література (3—14 вв.(століття)). На мандейськом — одному з діалектів А. я. — писалися релігійні книги мандейцев (3—8 вв.(століття)). Сучасні арамійські діалекти діляться на 3 групи: зап.(західний) (малула), центр.(центральний) (турайо) і вост.(східний) [мова Ассірії (новосиріїський) ].
Для А. я. характерні: передача протосемітських міжзубних приголосних змичками, емфатічеськоє стан імен (status emphaticus), вживання форм рефлексій як пасив, розвиток аналітичних конструкцій (особливо в сучасних діалектах).
Літ.: Вінников І. Н., Словник арамійських написів, «Палестинська збірка», 1958 № 3, 1959 № 4, 1962 № 7, 1964 № 11, 1965 № 13; Церетелі Р. Ст, Армазськая білінгва, Тб., 1941; Церетелі До. Р., Матеріали по арамійській діалектології, т. 1, Тб., 1965; Garbini G., L''aramaico antico, Roma, 1956; Altheim F., S tiehl R., Die aramäische Sprache unter den Achaimeniden, Bd 1, Fr./M., 1963; Rosenthal F., A grammar of biblical Aramaic, 2 ed., Wiesbaden, 1963; Nöldeke Th., Kurzgefaßte syrische Grammatik, Darmstadt, 1966; Macuch R., Handbook of classical and modern mandaic, B., 1965; Spitaler A., Grammatik des neuaramäischen Dialekts von Ma''lűla (Antilibanon), Lpz., 1938; Ritter H., Turoyo A., Texte, Bd 1, Beirut, 1967; Rosenthal F. (ed.). An Aramaic handbook, [v. 1—4], Wiesbaden, 1967.
