Франк (Frank) Філіпп (20.3.1884, Відень, – 21.7.1966, Кембрідж, Массачусетс), австро-амеріканський філософ і фізик, представник неопозітівізма . З 1912 професор теоретичної фізики Празького університету, в 1938 емігрував в США; був професором математичної фізики і філософії науки Гарвардського університету. Погляди Ф. склалися під впливом ідей Е. Маху, А. Пумнкаре і П. Дюгема. У 20–30-і рр. примикав до Віденському кружку і до руху логічного позитивізму . В центрі досліджень Ф. – аналіз вихідних понять фізики; відповідно до принципу верифікації він протиставляв конкретно-науковий вміст фізичної теорії її філософським тлумаченням. Вважав, що в сучасну епоху філософія стає філософією науки, здатної здолати розрив гуманітарної і природничонаукової сфер. Ф. займався також теорією відносності, критикою віталізму і питаннями логіки науки.
Соч.: Das Kausalgesetz und seine Grenzen, W., 1932; Das Ende der mechanischen Physik W., 1935; Interpretations and misinterpretations of modern physics, P., 1938; Between physics and philosophy, Camb. (Mass.), 1941; Foundations of physics, «International Encyclopedia of Unified Science», 1946, v. 1 № 7; Einstein: his life and times, N. Y., 1953; Modern science and its philosophy, Camb., 1961; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Філософія науки. Зв'язок між наукою і філософією, М., 1960.
