Фомін Іван Олександрович [22.1(3.2) .1872, Орел, – 12.6.1936, Москва], радянський архітектор. Вчився в петербурзькій АХ(Академія витівок) (1894–97 і 1905–09) в Л. Н. Бенуа і одночасно займався офортом в Ст Ст Матеа. Після виключення в 1897 з АХ(Академія витівок) за участь в студентських безладах працював до 1905 в Москві помічником архітектора Л. Н. Кекушева, потім Ф. О. Шехтеля. У ранній період творчості випробував вплив стилю «модерн» . З початку 1900-х рр. Ф. вивчав спадщину вітчизняної архітектури, виступивши активним пропагандистом архітектури русявий.(російський) класицизму; брав участь у виданні «Історії російського мистецтва», організував «Історичну виставку архітектури» в 1911 в Петербурзі Ф. – творець стилю неокласицизму в русявий.(російський) архітектурі. У 1910-х рр. розробив містобудівні проекти [забудова площі на о. Голодуй (1912) і комплекс Тучкова Буянить (1913) в Петербурзі, курорт Ласпі в Криму (1916) – все три не здійснені] і на основі використання композиційних прийомів і декоративних засобів класицизму створив архітектурний образ сучасної будівлі і його інтер'єрів [колишнього будинку А. А. Половцева (1911–1913) і С. С. Абамелек-Лазарева (1912–1914)]. У сов.(радянський) час виконав планування і озеленення Марсова поля в Петрограді (1920–23). У 1919 очолив архітектурну майстерню Радого з врегулювання плану Петрограду і його околиць при Раді Комунального господарства Петрограду. У 1920-і рр. продовжив послідовні пошуки синтезу класики з принципами сучасної архітектури. Виступивши з теорією оновлення класики (створення, за словами архітектора, «пролетарської класики»), Ф. пропонував запозичувати від класичної архітектури лише її загальні принципи ордерної (див. Ордер архітектурний) організації, відкидаючи деталі. Виходячи з цієї теорії, Ф. розробляв у власному трактуванні тектонічну структуру будівель на основі строгого, гранично спрощеного ордера [Химіко-технологічній інститут в Іванові (1929), колишній будинок суспільства «Динамо» (1928–30), новий корпус Моссовета (1929–30) і станція метрополітену «Червоні ворота» (нині «Лермонтовськая», 1935) в Москві]. У 1930-і рр. в творчості Ф. намітився перехід до більш безпосереднього використання класичних, декоративно «збагачених» форм [будівля Ради Міністрів УРСР в Києві (за участю архітектора П. Ст Абросимова), 1934–1938]. Викладав в АХ(Академія витівок) в Ленінграді (учні А. І. Гегелло, Е. А. Льовінсон, Ст О. Мунц), з 1933 керівник школи-майстерні при Моссовете (серед учнів П. Ст Абросимов, Л. М. Поляків, М. А. Мінкус і ін.). Займався також офортом (серії – «Проект курзалу на Мінеральних водах», 1909, «Рим», 1910).
Літ.: Ільін М., І. А. Фомін [М., 1946]; Мінкус М., Пекарева Н., І. А. Фомін, М., 1953.
