Фомін Микола Сергійович [р. 7(19) .7.1895, р. Юрьев-польський, нині Володимирською обл.], генерал-полковник артилерії (1944), Герою Радянського Союза (28. 4.1945), професор (1963). Член КПРС з 1937. Народився в сім'ї службовця. Будучи студентом політехнічного інституту Петрограду, в 1916 покликаний в армію. Закінчив артилерійське училище (1917), прапорщик. У січні 1918 добровільно вступив в Червону Армію. У Громадянську війну 1918–20 командував артилерійським дивізіоном в боях на Південному фронті проти військ генерал Деникіна, Врангеля і банд Махно. Закінчив академічні курси удосконалення комскладу (1926) і Військову академію ним. М. В. Фрунзе (1941). Під час Великої Вітчизняної війни 1941–45 був начальником артилерії 21-ої (липень – грудень 1941) і 43-ої (грудень 1941 – квітень 1943) армій, командувачем артилерією Степового (з липня 1943), 2-го Українського (з жовтня 1943) і Забайкальського (з серпня 1945) фронтів. Після війни начальник управління бойової підготовки артилерії Сухопутних військ, з березня 1949 начальник штабу і заступник командувача артилерією Радянської Армії. З липня 1956 на викладацькій роботі у Військовій академії Генштабу; з 1969 у відставці. Нагороджений 3 орденами Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 1-ій мірі, 2 орденами Кутузова 1-ої міри і медалями, а також іноземними орденами і медалями.
