Фомічев Михайло Георгійович [р.25.9(8.10) .1911, д. Слобода, нині Бельовського району Тульської області], радянський воєначальник, двічі Герою Радянського Союза (23.9.1944 і 31.5.1945), генерал-лейтенант танкових військ (1958). Член КПРС з 1939. У Радянській Армії з 1933. Закінчив Орловське бронетанкове училище ним. Фрунзе (1937), Військову академію бронетанкових військ (1941), Військову академію Генштабу (1948) і вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу (1969). Під час Великої Вітчизняної війни 1941–45 на штабних посадах, з 1943 командир танкової бригади, потім начальник штабу танкового корпусу, з 1944 командир 244-ої (пізніше 63-ою гвардійською) танкової бригади. Брав участь в Сталінградській битві, звільненні України, Польщі, штурмі Берліна, звільненні Чехословакії. Після війни на командних посадах у військах. З 1962 заступник командувача військами військового округу, з 1969 на відповідальній роботі у центральному апараті Міністерства оборони СРСР. З 1972 у відставці. Нагороджений орденом Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова і Кутузова 2-ої міри, 2 орденами Червоної Зірки і медалями, а також іноземними орденами і медалями.
