Трабекула (лат. trabecula, зменшувальне від trabs, — колода, балка), 1) у хребетних тварин і людини: а) парні частини черепи зародка, що закладаються у вигляді 2 хрящових тяжей або пластинок наперед від хорди під підставою переднього мозку. Частина черепа, що розвивається з Т., називається прехордальной, на відміну від лежачої позаду кінця хорди — хордальної частини черепа, що носить сліди сегментації. Т. займають очноямкову область черепа і лежать горизонтально або зігнуті залежно від вигину зачатка головного мозку. В процесі подальшого розвитку черепа Т. зростаються між собою і з хордальною частиною черепа, утворюючи його підставу. Спереду до Т., що розростається, приєднуються хрящові носові капсули, а збоку — слухові, би) Що відходять від зовнішньої сполучно-тканинної капсули і вдаються всередину лімфатичних вузлів і селезінки перегородки, створюючі остов органу; по Т. проходят кровоносні судини, в) Пластинки, або балки, в губчастій речовині кістки .
2) У безхребетних: а) в асцидій — тонкі тяжі, що сполучають зовнішню стінку перібранхиальной порожнини з глоткою і що мають опорне значення; б) в брюхоногих молюсків — складки, нирки, що вдаються всередину; у) в павукоподібних — сполучно-тканинні стропи між стінками легеневих пелюсток, не дозволяючих їм спадаться і що тим самим полегшують рух по ним крові. 3) В рослин: а) неповні поперечні перегородки в спорангіях деяких рослин (пльовромея лепідодендрон, ізоетес); би) подовжені клітки ендодерми в стеблах селагинелл, що «підвішують» стелу у воздухоносной порожнині; у) поперечні потовщення на зубцях по краях спороносної коробочки деяких мохів.
