Точність системи автоматичного управління, одна з найважливіших характеристик систем автоматичного управління (САУ), що визначає міру наближення реального керованого процесу (УП) до потрібного. Відхилення УП від потрібного викликається динамічними властивостями об'єкту управління (ОУ) і САУ, помилками вимірювальних і старанних пристроїв, що входять в САУ внутрішніми шумами в деяких її елементах і зовнішніми перешкодами. Воно складається з систематичної і випадкової помилок. Систематична помилка є математичне чекання випадкового відхилення УП від потрібного. Випадкова помилка зазвичай характеризується дисперсією або середнім квадратичним відхиленням (в разі одновимірного УП) або кореляційною матрицею (в разі багатовимірного УП). Співвідношення між систематичною і випадковою помилками визначається смугою пропускання системи (діапазоном частот коливань вхідного сигналу, на які система помітно реагує). З розширенням смуги пропускання система стає менш інерційною і систематична помилка зменшується, проте при цьому збільшується дисперсія випадкової помилки. Тому при проектуванні САУ шукають деяке компромісне рішення завдання вибору смуги пропускання. Т. тісно пов'язана з іншою важливою характеристикою САУ — її чутливістю.
На початковому етапі розвитку автоматики питання про облік випадкових помилок не виникало і точність САУ характеризували лише систематичною помилкою. Необхідність обліку випадкових помилок, що виникла вперше при вирішенні завдань прицілювання при стрілянині і бомбометанні з літака і збільшена з появою радіолокації, привела до створення і розвитку статистичної теорії УП, яка стала оцннм з найважливіших напрямів теорії автоматичного управління. Основні завдання статистичної теорії УП: 1) розрахунок Т. при заданих характеристиках ОУ, САУ і випадкових обурень — статистичний аналіз САУ; 2) визначення оптимальних характеристик САУ, при яких досягається найбільша можлива Т. при заданих статистичних характеристиках сигналів управління і перешкод, — статистичний синтез САУ. Статистична теорія УП дає методи статистичного аналізу і синтезу систем різних класів (лінійних, таких, що приводяться до лінійних, описуваних стохастичними диференціальними або різницевими рівняннями), а також загальні методи оптимізації лінійних і нелінійних систем по різних критеріях і методи визначення гранично досяжною (потенційною) Т. при заданих статистичних характеристиках корисних сигналів і перешкод. Методи статистичної теорії УП складні і вимагають вживання ЕОМ(електронна обчислювальна машина).
Управління складними системами зазвичай здійснюється в умовах невизначеності — за відсутності достатньої інформації про характеристики корисних сигналів і перешкод, а в деяких випадках і про ОУ. Тому виникає проблема підвищення точність САУ безпосередньо в процесі її роботи. Це досягається вживанням принципів адаптації, вчення або самонавчання. Статистична теорія УП дає теоретичні підстави для проектування адаптивних (зокрема самоналагоджувальних), таких, що виучуються і самонавчальних САУ, а також методи оцінки ефективності вчення — підвищення їх Т. Развітіє статистичній теорії УП привело до створення на початку 70-х рр. 20 ст основ теорії стохастичних систем, що поширює і узагальнювальній методи статистичній теорії УП (у тому числі методи розрахунку Т.) на системи, що включають не лише машини, автоматичні пристрої і ЕОМ(електронна обчислювальна машина), але і колективи людей.
Літ.: Пугачов Ст С., Теорія випадкових функцій і її застосування до завдань автоматичного управління, 3 видавництва, М., 1962; його ж е. Статистичні методи в технічній кібернетиці, М., 1971; Основи автоматичного управління, під ред. Ст С. Пугачова, 3 видавництва, М., 1974; Козаків І. Е., Статистична теорія систем управління в просторі станів, М., 1975.
