Технологія металів

Технологія металів, сукупність прийомів і способів здобуття і обробки металевих матеріалів, а також наукова дисципліна, що охоплює комплекс вказаних питань. Поняття «Т. м.» охоплює весь вміст поняття «металургія» в його широкому значенні, тобто: підготовку металевих руд і витягання з них металів, виробництво металевих сплавів, термічну обробку, химіко-термічну обробку, термомеханічну обробку металів, обробку металів тиском (кування, штампування, плющення, волочіння і ін.); окрім металургії, Т. м. включає ливарне виробництво, зварку і паяння металів, обробку металів із зняттям стружки (див. Обробка металів різанням ) і без зняття стружки (див. Еоектрофізичні і електрохімічні методи обробки ), нанесення на метал захисних покриттів.

  На початку 20 ст Т. м. була єдиною прикладною наукою, що багато в чому визначає рівень технічного розвитку; її теоретичною основою служили металографія (нині металознавство ), металургійна хімія і основи теорії різання металів. В результаті інтенсивного розвитку теорії і практики Т. м. впродовж 20 ст, особливо в 30-х і пізніших роки, багато розділів Т. м. виділилися в самостійні області технічних наук і технології, кожна з яких розвивалася на власній теоретичній основі.

  Т. м. як комплексна учбова дисципліна у вищих і середніх спеціальних технічних учбових закладах (факультетах) має на меті в стислій формі ознайомити студентів (що вчаться) із загальнонауковими і загальноінженерними основами здобуття і обробки металів.

  У зв'язку з розширенням вживання конструкційних матеріалів на неметалічній основі (пластмаси, стекло, кераміка, гума і ін.) намічається тенденція до заміни поняття «Т. м.» поняттям «Технологія матеріалів» («матеріалознавство»), основний розділ якого складає Т. м.

  Літ.: Технологія металів, М., 1974.

  М. С. Ароновіч, Р. М. Голубчик.