Температура тіла, комплексний показник теплового стану організму тварин і людини. Т. т. — результат складних стосунків між теплопродукцией різних органів і тканин і теплообміном між ними і зовнішнім середовищем. У людини і гомойотермних тварин Т. т. підтримується спеціальними механізмами терморегуляції ; знаходиться в межах від 36 до 39 °С, у птиць — від 40 до 42 °С. Відомі фізіологічні коливання Т. т. протягом доби — добові ритми : різниця між ранньо-уранішньою і вечірньою Т. т. у людини досягає 0,5—1,0 °С. Температурні відмінності між внутрішніми органами досягають декілька десятих градуса. Різниця між температурою внутрішніх органів, м'язів і шкіри може складати до 5—10 °С, що утрудняє визначення середньою Т. т., необхідною для визначення термічного стану організму в цілому. Т. т. вимірюють термометром зазвичай в аксиллярной (пахвовою) області, в прямій кишці, в ротовій порожнині, в зовнішньому слуховому проході. В пойкілотермних тварин Т. т. мало відрізняється від температури довкілля і лише при інтенсивній м'язовій діяльності в деяких видів вона може перевищувати температуру середовища.
Пониження (гіпотермія ) або підвищення (гіпертермія ) Т. т. на декілька градусів порушує процеси життєдіяльності і може привести до охолоджуванню або перегріванню організму і навіть до його загибелі. При багатьох захворюваннях Т. т. підвищується до певних меж і регулюється організмом на новому рівні, наприклад при лихоманці .
Літ.: Бартон А. і Едхолм О., Людина в умовах холоду, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1957; Проссер Л., Браун Ф., Порівняльна фізіологія тварин, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967; Hensel Н., Neural processes in thermoregulation, «Physiological Reviews», 1973, v. 5—3 № 4.
