Гіпотермія (від гипо... і греч.(грецький) therme — тепло), охолоджування, пониження температури тіла у теплокровних тварин і людини в результаті віддачі тепла, що перевершує його освіту в організмі. При низькій температурі середовища людини і тварин захищає від Р. теплоізоляція (жировий шар, хутро, пір'я, одяг); при її недостатності виникають фізіологічні реакції на охолоджування: обмеження тепловіддачі з шкіри унаслідок відтоку від неї крові до внутрішніх органів, різке підвищення обміну і збільшення теплопродукциі в м'язах при рухах, роботі, м'язовому тремтінні. Р. у людини на холоді може розвинутися лише після виснаження цих механізмів, засипання від втоми або при повній нерухомості, але легко виникає при порушеній терморегуляції (сп'яніння, шок, наркотичний сон крововтрата і ін.). У холодній воді тепловіддача зростає у величезній мірі, підвищення теплопроїзводства її не компенсує. При температурі води 0—4 °С смерть від Р. може настати через 40—60 мін . Зниження температури тіла до 33—32°С викликає сонливість і затьмарення свідомості, нижче 30°С — прогресуюче зниження обміну, кров'яного тиску, уповільнення серцебиття, дихання, при 27—26°С — втрату свідомості, біля 23—20°С — зупинку дихання, потім серця. Фізіологічна Р. спостерігається у деяких тварин при зимовій сплячці як пристосовна реакція, що дозволяє їм місяцями обходитися без їжі при малій втраті маси. Охолоджені тканини (мозку, серця і ін.), обмін яких при Р. різко понижений, легше переносять недолік кисню і длітельнєє переживають припинення кровообігу. На цьому засновано вживання іськусственой Р. в современой хірургії.
П. Н. Веселкин.
Р. штучна — загальне охолоджування теплокровного організму, що досягається з профілактичними і лікувальними цілями на тлі гальмування центральних механізмів терморегуляції . Перші дослідження по дії холоду на організм людини і можливість лікувального використання Р. пов'язані з ім'ям англійського хірурга Д. Л. Каррі (1798). Подальше вивчення Р. проводилося в 19 — початку 20 вв.(століття) на тваринах. У 1940 американські учені Л. Сміт і Т. Фей зробили спробу лікування раки, проводячи Р. протягом 5—8 днів. Спроба не увінчалася успіхом, але була доведена можливість тривалого збереження життєвих функцій організму людини в умовах загальної Р. при 28—30°С і наркозі. Широке впровадження Р. в клінічну практику почалося після 1950, коли канадський учений У. Бігелоу в експериментах на тваринах довів можливість безпечного виключення серця і припинення кровообігу на 10—15 мін при t 26—28°С. У 1952 амер.(американський) лікарки Ф. Льові і М. Тауфік виконали першу в світі операцію на відкритому «сухому» серці (тобто з виключенням серця з кровообігу) в умовах помірної Р., а опісля ще декілька років операції на серці під Р. міцно увійшли до повсякденної практику. Основний ефект Р. обумовлений зниженням під дією холоду інтенсивності обмінних процесів і у зв'язку з цим зменшенням потреб органів і тканин в кисні.
При блокаді механізмів терморегуляції вжиток кисню організмом знижується. Встановлено, що при t 26—27°С загальний вжиток кисню знижується на 40%, вжиток кисню м'язом серця зменшується на 50%, мозком — на 33%.
Р. може бути здійснена зануренням хворого у ванну з холодною водою, обкладенням тіла міхурами з льодом, використанням спеціальних ковдр, в яких циркулює холодна вода, приміщенням хворих в спеціальні установки, куди нагнітається холодне повітря, і т.д. Застосовують також різні методи охолоджування крові поза організмом за допомогою теплообмінників — екстракорпоральне охолоджування. Починає набувати поширення методика краніо-церебральної гіпотермії (КЦГ) що полягає в охолоджуванні голови, що найефективніше при пожвавленні організму і при украй важких (термінальних) станах.
Проте Р. є патологічним станом для теплокровного організму. Під впливом Р. змінюється робота серця, підвищується та, що його дратує. Наголошуються скороминущі порушення функції нирок, печінки, судинного тонусу і ін. Найкращим способом запобігання у відповідь реакції організму на Р. є поверхневий наркоз на тлі повного розслаблення м'язів (курареподібними засобами) і гальмування нейроендокрінной системи комплексом спеціальних фармакологічних засобів.
Найбільш доцільним при операціях на серці є Р. при t 29—30 °С, т.к. охлажденіє до нижчих температур чревато небезпекою порушення сердечної діяльності (фібриляції серця). Допустимий термін виключення серця при цій температурі не більше 10 мін .
В лікувальній меті при наслідках гіпоксії, важкій черепномозковій травмі, вираженій гіпертермії і ін. Р. може застосовуватися протягом багатьох днів. Лікувальний ефект Р. багато в чому залежить від своєчасного, раннього її вживання. Див. також Кріотерапія .
Літ.: Бартон А. і Едхолм О., Людина в умовах холоду, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1957; Петров І. Р. і Гублер Е. Ст, Штучна гіпотермія, Л., 1961; Петровський Би. Ст, Солов'їв Р. М., Бунятян А. А., Гіпотермічна перфузія в хірургії відкритого серця, Ер., 1967; Дарбінян Т. М., Сучасний наркоз і гіпотермія в хірургії вроджених вад серця, М., 1964; Cooper K. and Ross D., Hypothermia in surgical practice, L., 1960.
