Тектонічні карти, карти, що змальовують структуру земної кори і що відображають зазвичай основні етапи її розвитку в межах окремих регіонів або Землі в цілому. Т. до. складаються на основі геологічних карт з використанням геофизичних і ін. даних. Т. до. прийнято ділити на дві основні категорії: структурні і власне тектонічні. Структурні карти відображують морфологію тектонічних структур, а тектонічні, окрім морфології, розкривають історію формування цих структур, стадії і етапи їх розвитку, показують зв'язок магматізма з тектонікою. Серед власне Т. до. розрізняють декілька типів: звичайні тектонічні палеотектонічні, тематичні (наприклад, Т. до. фундаменту СРСР) і спеціалізовані (наприклад, сейсмотектонічні) карти. Кожен з вказаних типів підрозділяється на карти оглядові (у масштабі 1: 2 000 000 і дрібніше) і регіональні (зазвичай в масштабі від 1: 200 000 до 1:1000000).
Попередниками Т. до. були дрібномасштабні тектонічні схеми. Одній з перших таких схем є тектонічна схема Юрських гір Франції і Швейцарії (А. Греслі, 1838). Велике поширення подібні схеми отримали в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) у роботах Е. Зюсса, Ф. Кудлата, М. Бертрана, Е. Аргана, Р. Е. Ога, Х. Штілле, А. П. Карпінського .
В СРСР в 30-х рр. дрібномасштабні тектонічні схеми всієї території країни були складені А. Д. Архангельським і Н. С. Шатським, Д. Ст Налівкиним, М. М. Тетяєвим. У 1944 була опублікована перша оглядова Т. до. США, що має в основному структурне навантаження. Тектонічні відомості, накопичені в СРСР в результаті геологічного картірованія були узагальнені в «Тектонічній карті СРСР і суміжних країн», опублікованій в 1953 в масштабі 1:4 000 000 і в 1956, — в масштабі 1: 5 000 000 під редакцією Н. С. Шатського. Ці карти отримали широке визнання в СРСР і за кордоном і послужили зразком для складання Міжнародних Т. до. Європи (1964), ін. континентів і країн світу. Надалі в СРСР видано велике число багатолистих барвистих оглядових і регіональних Т. до. звичайного і спеціалізованого типів.
В число оглядових входять карти Євразії (1:5000000, 1966); полярних областей Землі (1: 10 000 000, 1969); Тихоокеанського сегменту Землі (1:10000000, 1970); Тектоніка докембрія континентів світу (1: 15000000, 1972). По схожій методиці за кордоном складені і опубліковані Т. до. Північної Америки (1: 5 000 000, 1969), Африки (1: 5 000 000, 1968), Індії (1: 2000000, 1969), Австралії (1:5000000, 1972). Під керівництвом Міжнародного геологічного конгресу ведуться роботи (в основному в СРСР) із створення Т. до. світу в масштабі 1: 15 000 000.
Провідний принцип в складанні Т. до. у 50—70-х рр. — принцип районування за часом переходу тієї або іншої ділянки земної кори з геосинклінального (високорухливого) полягання у відносно консолідована складчаста споруда (за віком основної епохи складчастості). Окремі стадії розвитку геосинкліналей і складчастих систем, що виникають з них, відображуються шляхом виділення структурних поверхів, що залягають в певній віковій послідовності, володіють структурною самостійністю і зазвичай розділених несогласиямі. В межах платформ ступінчастим розфарбовуванням (колір відповідає віку платформи, тобто часу завершення становлення її фундаменту) показуються зміна глибини залягання їх фундаменту і, рідше, поширення окремих стратиграфічних комплексів осадового чохла. Складчасті комплекси різного віку зображаються певним кольором, а складові їх структурні яруси — відтінками цього основного кольору. Ін.(Древн) принцип складання Т. до. — регіональний, або історіко-генетічній, використаний в Т. до. СРСР масштабу 1: 2 500 000 (Т. Н. Спіжарський 1966).
Успіхи у вивченні геології океанів і, зокрема, зіставлення офіолітових серій з сучасною океанічною корою відкрили дорогу до складання Т. до. нового типа, з розділенням складчастих геосинклінальних комплексів континентів на утворення, що відповідають основним стадіям перетворення океанічної кори в континентальну.
Т. до. служать основою для з'ясування зв'язків родовищ корисних копалини з типами тектонічних структур; тим самим вони сприяють правильнішим прогнозним оцінкам і раціональним пошукам родовищ. Приклад Т. до. див.(дивися) на вклейці до ст. Європа .
Літ.: Шатський Н. С., Богданов А. А., Про міжнародну тектонічну карту Європи, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Сірок. геологич.», 1961 №4; Муратов М. Ст, Пущаровський Ю. М., Сагайдаків Ст П., Розвиток тектонічної картографії в СРСР, «Геотектоніка», 1972 № 6; Спіжарський Т. Н., Оглядові тектонічні карти СРСР. (Складання карт і основні питання тектоніки), Л., 1973; Хаїн Ст Е., Перспективи і дороги створення Міжнародної тектонічної карти світу, в кн.: Проблеми геології і корисних копалини на XXIV сесії Междунар. геол.(геологічний) конгресу, М., 1974.
