Ог (Haug) Гюстав Еміль (19.6.1861, Дрюзенем, Нижній Рейн, — 29.8.1927, Нідербронн, Нижній Рейн), французький геолог, член французької АН(Академія наук) (1917). Професор Паризького університету (з 1904). Основні праці присвячені тектоніці, стратіграфії, палеонтології, регіональній геології (Альпи, Прованс). У своїх теоретичних побудовах О. дотримувався теорій контракції (стискування) Землі і ізостазії. О. вніс крупний вклад в розробку учення про геосинкліналях . Підтримував концепцію циклічного розвитку геологічних процесів, що послідовно повторюють один одного з одного геологічного «циклу» в іншій. Розглядаючи історію розвитку геосинкліналей і платформ («континентальних площ»), О. прагнув довести, що морським трансгрессиям на континентальних площах в часі відповідають регресії в геосинкліналях і навпаки («закон О.»). Великою популярністю користується курс геології О., який сприяв підніманню рівня викладання цієї науки в багатьох країнах. Член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1909).
Соч.: Traité de géologie, [t.] 1—2, P., 1907—11; Les géosynclinaux et les aires continentales, «Bulletin de la société géologique de France, 3 série», 1900, v. 28, р. 617 — 711; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Геологія, 7 видавництво, т. 1, М. — Л., 1938.
Літ.: [Павлов А. П.], Еміль Ог [Некролог], «Ізв. АН(Академія наук) СРСР. Відділення фіз.(фізичний)-мат. наук», 1929 № 1, с. 1—6.
