Сфера дії тяжіння небесного тіла, область простору, в якій тяжіння даного тіла домінує над тяжінням всіх інших небесних тіл. Це поняття може бути уточнене залежно від даного завдання. Так, при вивченні руху комет поза Сонячною системою С. д. т. Сонця називають область, в якої сили тяжіння зірок настільки малі в порівнянні з силою тяжіння Сонця, що ними можна нехтувати. При вивченні руху комет, інших малих тіл, а також космічних зондів усередині Сонячної системи розглядають С. д. т. планет. Якщо таке тіло знаходиться усередині С. д. т. якої-небудь планети, то його рух доцільно вивчати в системі координат, пов'язаній з цією планетою; притягуючу ж дію Сонця враховувати як обурення (див. Небесна механіка ) . При знаходженні С. д. т. планети тяжінням всіх інших планет нехтують.
С. д. т. планети визначається таким чином. Якщо R є прискорення, що повідомляється деякому тілу Сонцем в його геліоцентричному (віднесеному до центру Сонця) русі, а F — обурююче прискорення з боку планети; якщо, з іншого боку, R 1 є прискорення, що повідомляється тілу планетою в її планетоцентричному русі а F 1 — обурююче прискорення, що вноситься до цього руху тяжінням Сонця, то С. д. т. планети є область, в якій виконується нерівність: F 1 /r 1 < F/r. За межами цієї області вигідно основи приймати геліоцентричний рух. С. д. т. планет обмежені поверхнями, формою близькими до сфероїда, центр якого збігається з центром планети, а полярна вісь направлена до Сонця. Полярний радіус r р і екваторіальний радіус r e цього сфероїда визначаються формулами:
;,
де r — радіус-вектор планети, а m — її маса в долях маси Сонця. Оскільки r e = 1,15 r r , а r міняється дуже мало, то практично за С. д. т. планети приймають планетоцентричну сферу з радіусом
,
де а — велика піввісь орбіти планети.
Величини r, виражені в астрономічних одиницях, приведені в таблиці.
Сфери дії тяжіння і планет
Планети
р, а. е.
Планети
р, а. е.
Меркурій.. Венера.....
Земля...... Марс........
0,001
0,004
0,006
0,004
Юпітер... Сатурн....
Уран.....
нептун....
0,322
0,364
0,346
0,580
Для Плутона r = 0,22, але унаслідок значної зміни радіусу-вектора r радіус С. д. т. вагається від 0,18 до 0,30 а. е.
При аналізі руху космічних апаратів, що направляються до Луне, використовують поняття С. д. т. Луни, визначуване аналогічним чином. При цьому зіставляється дія на космічний апарат з боку Місяця і Землі. Величина r для С. д. т. Місяці приблизно рівна 66 тисяч км.
