структурно-функціональний аналіз, принцип системного дослідження соціальних явищ і процесів як структурно розчленованій цілісності, в якій кожен елемент структури має певне функціональне призначення. У марксистській соціології структурними утвореннями суспільства виступають суспільно-економічна формація: матеріальне я духовне виробництво; базис і надбудова; економічні, соціальні, політичні стосунки; соціально-економічні, політичні і культурні інститути і т.д. Поняття функції має при цьому два значення: службова роль («призначення») одного з елементів соціальної системи по відношенню до іншого або до системи в цілому (наприклад, функції держави, права, мистецтва, утворення і т.д.); залежність в рамках даної системи, при якій зміни в одній частині опиняються похідними (функцією) від змін в іншій її частини (наприклад, зміни в співвідношенні міського і сільського населення як функція індустріалізації; підвищення задоволеності роботою як функція змістовності праці і т.д.). У цьому сенсі функціональна залежність може розглядатися як вигляд детермінізму . Дослідження функціональних зв'язків і залежностей як першого, так і другого типа є одному із завдань спеціальних соціологічних теорій, що грунтуються на синтезі теоретичного аналізу і емпіричних досліджень.
З.-ф. а. у марксистській соціології органічно пов'язаний з принципом історизму, соціально-економічного детермінізму, розгляди явищ в їх внутрішній суперечності і ін. принципами, в своїй сукупності створюючими діалектико-матеріалістичну методологію вивчення соціальних явищ.
Структурно-функціональний напрям в сучасній буржуазній соціології грунтується на зіставленні функционалізму і історизму. В рамках цього напряму (Т. Парсонс ) розвивається абстрактна теорія соціальних систем, що володіють чотирма основними функціями: адаптивною, целедостігающей, інтеграційною і функцією регулювання прихованої напруги системи. При цьому як основні структурні утворень соціальної системи розглядаються не соціально-економічні структури, а цінності і норми. Головним механізмом, що забезпечує нормальне функціонування системи, виявляється процес соціалізації індивідів, в ході якого засвоюються норми, що існують в суспільстві, і цінності, а різні форми девіантної (що відхиляється) поведінки регулюються за допомогою соціального контролю . Такий підхід ігнорує суперечність суспільства, процеси класової диференціації і класової боротьби. З.-ф. а. у сучасній буржуазній соціології абсолютизує процеси стабільності, рівноваги і стійкості в суспільстві, перебільшує роль ціннісних і нормативних механізмів регуляції людської діяльності і направлений головним чином на дослідження механізмів, що забезпечують згоду в суспільстві. У ідеологічному плані подібні концепції виступають як пряма або непряма апологія буржуазних суспільних стосунків.
Літ.: Маркс До., Передмова «До критики політичної економії», Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13; Андрєєва Р. М., Сучасна буржуазна емпірична соціологія, М., 1965: Структурно-функціональний аналіз в сучасній соціології, «Інформаційний бюлетень Радянської соціологічної асоціації», 1968 № 6, ст 1, кн. 1—2; Здравомислов А. Р., Методологія і процедура соціологічних досліджень, М., 1969; Проблеми методології системного дослідження, М., 1970; Нариси методології пізнання соціальних явищ, М., 1970: Парсонс Т., Загальнотеоретичні проблеми соціології, в кн.: Соціологія сьогодні, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1965; Parsons Т., The social system, Glencoe, 1952; Merton R. K., Social theory and social structure, Glencoe, 1957.
