Соціальний контроль
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Соціальний контроль

Соціальний контроль, механізм, за допомогою якого суспільство і його підрозділи (групи, організації) забезпечують дотримання певних обмежень (умов), порушення яких наносить збиток функціонуванню соціальної системи. Як такі обмеження виступають правові і моральні норми, звичаї, адміністративні рішення. Дія С. до. зводиться головним чином до застосування різних санкцій до порушників соціальних обмежень. Одночасно С. до. користується і заохоченнями за їх дотримання. Проте С. до. у вузькому сенсі слід відрізняти від механізму стимулювання. С. до. виступає як органічний елемент будь-якої системи управління соціальним процесом, як механізм зворотному зв'язку, що забезпечує виконання команд органу, що управляє.

  С. до. можна виявити в найраніших суспільствах. З розвитком продуктивних сил і розподілу праці роль С. до. зростає, а його структура ускладнюється. Виникають соціальні інститути, що займаються майже виключно С. до. (наприклад, судові органи). В той же час функції С. до. здійснює практично будь-який соціальний інститут або група.

  Характер С. до. визначається пануючими суспільними стосунками і, у свою чергу, робить серйозний вплив на функціонування і розвиток соціальної системи. З одного боку неефективний С. до. приводить до її нестійкості, сприяє поширенню різних форм антисоціальної поведінки, що відхиляється (девіантного). З іншого боку, всеосяжний С. до., який в умовах військово-фашистських диктатур грунтується на системі масового терору, насаджує загальний конформізм, веде до застою у всіх сферах суспільного життя.

  Одній з передумов динамічного розвитку суспільства є постійна зміна С. до., його адаптація до нових умов і цілей, що виникають в процесі соціального розвитку.

  Розрізняють два види С. до. — неформальний і формальний. До першого вигляду відноситься процес взаємного контролю учасників якого-небудь процесу, наприклад покупців і продавців, членів виробничого колективу, а також різні форми реакції громадської думки на поведінку людей (засудження відмова від контактів і т. д.). До неформальних методів С. до. відноситься і самоконтроль особи. Значення неформальних методів С. до. багато в чому залежить від того, в якій мірі суспільству удається забезпечити ефективність виховання, соціалізації відповідно до пануючої системи цінностей.

  Другий вигляд С. до. пов'язаний головним чином із створеними державою контрольними органами, а також із здійсненням функцій С. до. різними державними організаціями і установами (див. Державний контроль ) .

  С. до. у масштабі суспільства завжди носить яскраво виражений класовий характер. У експлуататорському суспільстві С. до. направлений на збереження існуючого соціального порядку.

  В соціалістичному суспільстві С. до. покликаний укріплювати соціалістичні суспільні стосунки, всемірно сприяти соціальному розвитку. Будівництво комунізму передбачає розвиток різних форм С. до. і перш за все — що грунтуються на зростаючій соціальній активності трудящих. Ця тенденція виявляється в розвитку суспільних форм контролю (товариські суди, народний дружини і т. д.), в широкому залученні населення до діяльності органів народний контролю, в посиленні ролі громадської думки засобів масової інформації в боротьбі з порушеннями соціалістичної законності і моралі. В той же час велике значення надається і державним формам С. до. Окрім системи судових органів і прокуратури, в СРСР функції С. до. здійснюють ЦСУ, Держбанк, Держплан, органи контролю міністерства фінансів, міністерства торгівлі і ін. Важливе значення має система контролю за якістю продукції, що випускається, в промисловості (відділи технічного контролю).

  Літ.: Енгельс Ф., Анті-Дюрінг, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 20; його ж, Походження сім'ї, приватної власності і держави, там же, т. 21; Ленін Ст І., Держава і революція, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 33; його ж, Про державу, там же, т. 39; Щепаньський Я., Елементарні поняття соціології, пер.(переведення) з польськ.(польський), М., 1967: Roucek J. S., Social control, Princeton, 1956; Landis P., Social control, Phil. — N. Y. — Chi., 1956.

  Ст Е. Шляпентох.