Конформізм (від позднелат. conformis — подібний, згідний), морально-політичний термін, що позначає пристосовництво, пасивне прийняття існуючого порядку речей, пануючих думок і т. д. До. означає відсутність власної позиції, безпринципне і некритичне дотримання будь-якому зразку, що володіє найбільшою силою тиску (думка більшості, визнаний авторитет, традиція і т. п.). У сучасному буржуазному суспільстві До. по відношенню до існуючих соціальних буд і пануючих цінностей насаджується системою виховання і ідеологічної дії; він є типовою межею діяльності бюрократичних організацій. На відміну від До., соціалістичний колективізм передбачає активна участь індивіда у виробленні групових норм, свідоме засвоєння колективних цінностей і витікаюче звідси співвідношення власного поведінки з інтересами колективу, суспільства і — у разі потреби — підпорядкування останнім.
От До. слід відрізняти конформність (конформні реакції), що вивчається соціальною психологією. Засвоєння певних групових норм, звичок і цінностей — необхідний аспект соціалізації особи і передумова нормального функціонування будь-якої соціальної системи. Але соціально-психологічні механізми такого засвоєння і міра автономії особи по відношенню до групи бувають різними. Соціологів і психологів відвіку цікавили такі питання, як наслідування, соціальне навіювання, «психічне зараження» і т. п. З 50-х рр. 20 ст предметом інтенсивних експериментальних психологічних досліджень стали способи відбору і засвоєння індивідом соціальної інформації і міра його відношення до групового тиску. З'ясувалося, що вони залежать від цілої сукупності чинників — особових (міра навіюваності індивіда, стійкість його самооцінок, рівень самоповаги, тривожність, інтелект, потреба в схваленні навколишніх і т. д.; у дітей конформні реакції вищі, ніж у дорослих, а у жінок — вище, ніж у чоловіків), групових (положення індивіда в групі, її значущість для нього, міра згуртованості і структура групи), ситуаційних (вміст завдання і зацікавленість в ній випробовуваного, його компетентність, чи приймається рішення публічно, у вузькому крузі або наодинці і т. п.) і загальнокультурних (наскільки взагалі в даному суспільстві цінується особиста самостійність, незалежність думок і т. д.). Тому, хоча висока конформність асоціюється з певним типом особи, її не можна вважати самостійною особовою межею; її співвідношення з іншими соціально-психологічними явищами, такими, як навіюваність, ригідність (жорсткість) установок, стереотипність мислення, авторитарний синдром і ін., вимагає подальших досліджень.
Літ.: Кон І. О., Соціологія особи, М., 1967; Загальна психологія, під ред. А. Ст Петровського, М., 1970, с. 109—11; Me Guire W. J., Personality and susceptibility to social influence, в кн.: Handbook of personality theory and research, ed. E. F. Borgatta and W. W. Lambert, Chi., 1968; Marlowe D., Gergen K. J., Personality and social interaction, в кн.: The handbook of social psychology, ed G. Lindzey, E. Aronson, v. 3, N. Y., 1968.
