Стимул-реакція (від латів.(латинський) stimulus, буквально — загострена палиця, якою поганяли тварин, жалило), спонука до дії, спонукальна причина поведінки. У психології поняття С. характерний перш за все для тих напрямів, де при аналізі поведінки приймається схема «З. — реакція» (класична психофізика і особливо біхевіорізм, див.(дивися) також необіхевіорізм ) . Термін «З.» зберігається також в деяких психологічних концепціях, які по суті долають схему «З. — реакція». Так, наприклад, в вюрцбургськой школі в якості С. розглядається завдання або «свідомість мети». Термін «З.» при цьому має швидше вже метафоричний характер. Ще дальший від первинного значення термін «З.» у культурно-історичній концепції Л.С. Виготського, де проводиться функціональна відмінність між «З.-объектами», на яких прямує дія, і «З.-средствами», за допомогою яких ця дія здійснюється. Як останні, по Виготському, виступають вже знаки .
В соціально-психологічних дослідженнях інколи розрізняються мотиви як внутрішні і С. як зовнішні спонуки до діяльності (див. «Чоловік і його робота». [Сб.], 1967, с. 38—39).
