Староіндійська мова, мова прадавнього арійського населення Індії. Д. я. належить до ранніх представників індоєвропейської сім'ї мов (її східній гілці). Родствен древнєїранським мовам (авестійському і древнеперсидському). Арійські носії Д. я. почали вторгатися до північно-західної Індії (мабуть, з середини 2-го тисячоліття до н.е.(наша ера)), а потім частково і до південної Індії. При цьому Д. я. запозичував ряд елементів автохтонних мов (дравідських, мунда). Прийнято розрізняти в Д. я. 2 основних періоду — ведійський і санскритський. Найбільш ранні пам'ятники Д. я. — збори священних гімнів Рігведа і ін. зборів ведійських текстів (див. Веди ). На Д. я. виникла і розвинулася величезна література релігійно-філософського, наукового, юридичного вмісту, а також були створені видатні пам'ятники прози, драми, лірики. Д. я. у формі санскриту отримав поширення у ряді країн Південно-східної Азії, в Центральній Азії. Він досить широкий використовується в Індії як мова релігії, філософії, науки, будучи одночасно джерелом збагачення сучасних індо-арійських і дравідійських мов.
Мова ранніх ведійських текстів відрізняється від санскриту меншою уніфікованою і нормативністю, великою кількістю варіантів, багатшою системою дієслівних форм, архаїзмами у відміні, відмінюванні, синтаксисі і лексиці; але фонетичні межі ведійського мови і санскриту виявляють велику схожість. Санскрит, як мова «оброблена» і нормалізований в працях староіндійських граматик, характеризується усуненням багатьох архаїзмів і виключень, спрощенням системи категорій і парадигм. Особливо уніфікований класичний санскрит, у меншій мірі — епічний санскрит. Поза сумнівом, існували і інші староіндійські діалекти, що не отримали віддзеркалення в текстах. Про них можна судити по тих среднєїндійським мовах, які з'явилися результатом еволюції цих діалектів. Дослідження Д. я. були основною стимул-реакцією до створення на початку 19 ст порівняльно-історичного методу в мовознавстві і порівняльно-історичної граматики індоєвропейських мов.
Літ.: Іванов Ст Ст, Сокир Ст Н., Санскрит, М., 1960; Бюлер Р., Керівництво до елементарного курсу санскритської мови, пер.(переведення) з шведськ., 2 видавництва, Львів, 1960; Renou L., Grammaire sanscrite, v. 1—2, P., 1930; його ж, Grammaire de la langue védique, P., 1952; його ж, Histoire de la langue sanscrite, LYON—P., 1956; Wackernagel J., Debrunner A., Altindische Grammatik, Bd 1—3, Gött., 1930—57; Edgerton F., Buddhist hybrid Sanskrit. Grammar and dictionary, v. 1—2, New Haven, 1953; Böhtlingk O., Sanskrit-wörterbuch, Bd 1—7, St. Petersburg, 1855—75; Mayrhofer M., Kurzgefasstes etymologisches Wörterbuch des Altindischen, Bd 1—3, Hdlb., 1953—68.
