Древнепермськая писемність, писемність, створена в 14 ст місіонером Стефаном Пермським на основі одного з древніх діалектів мови комі. Спеціальна азбука була складена за зразком грецькою і слов'яно-руською. На її основі були зроблені переведення деяких богослужебних книг. Д. п. до 17—18 вв.(століття) вийшла з вживання. От її збереглися мізерні пам'ятники у вигляді написів на іконах, рукописних книг, списків азбук і т.п. Стефаном і його наступниками було створено значну кількість церковної і ін. літератури на древнекомі мові, і ця література набула поширення на всій обширній території комі-зирянського і пермського для комі краю, що займала весь З.-В.(північний схід) Європи. Д. п. в 14—17 вв.(століття) користувалася відомою популярністю і серед московських писарів, що вживали її як тайнопис.
Літ.: Литкин Ст І., Древнепермський мова, М., 1952; його ж, Історична граматика комі мови, ч. 1, Сиктивкар, 1957, с. 38—50; Питання угро-фінського мовознавства, М., 1962, с. 178—211.
