Древнеперсидський мова, одна з древніх мов іранської групи. Відомий по клинописних написах, що відносяться до періоду правління династії Ахеменідов (558—330 до н.е.(наша ера)). Найбільша кількість написів збереглася від періоду правління Дарія I (522—486 до н.е.(наша ера)) і ксеркса I (486—465 до н.е.(наша ера)). Територія поширення Д. я. — південно-західний Іран.(іранський) Для фонетики Д. я. характерне зіставлення голосних по тривалість. Граматична будова Д. я., що володів розвиненою системою флективних форм, близький авестійському і санскриту. Розрізнялися чоловічий, жіночий, середній рід; єдине, подвійне і множинне число; називний, знахідний, родово-давальний, місцевий, отложітельний, інструментальний, кличний відмінки. У дієслові були: застави — активний і медіальний; нахили — дійсне, наказове, бажане, умовне; часи — сьогодення імперфект, аорист, перфект.
Літ.: Оранський І. М., Введення в іранську філологію, М., 1960; його ж, Іранські мови, М., 1963; Bartholomae Ch., Altiranisches Wörterbuch, 2 Aufl., Ст, 1961; Brandenstein W. und Mayrhofer M., Handbuch des Altpersischen, Wiesbaden, 1964; Kent R., Old Persian, Grammar. Texts. Lexicon, 2 ed., New Haven, 1953; Meillet A., Grammaire du vieux perse, 2 ed., P., 1931.
