Спосіб життя , поняття, вживане в соціальних науках для характеристики умов і особливостей повсякденного життя людей в тому або іншому суспільстві. О. ж. визначається істотними межами і особливостями певної суспільно-економічної формації. Так, наприклад, говорять про буржуазне О. ж., про соціалістичне О. ж. Усередині даної формації у свою чергу розрізняють особливості О. ж. того або іншого класу, соціального шару, міського і сільського населення. Всі соціальні відмінності, що існують в суспільстві, — між класами і соціальними шарами, між містом і селом, між людьми розумової і фізичної праці, між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками — знаходять своє віддзеркалення в їх О. ж. Це дає підставу говорити про різні види (або підвидах) О. ж. усередині кожного суспільства, причому деякі з них можуть знаходитися навіть відносно протилежності один до одного (наприклад, при капіталізмі паразитичний О. ж. буржуа, особливо рантьє, і О. ж. трудової людини; міський О. ж. і «ідіотизм сільського життя» і т.д.). О. ж. охоплює типовий для даного суспільства, класу, соціального шару умови і форми життєдіяльності людей. Вони витікають перш за все з їх способу виробництва . «...Способ виробництва треба розглядати не лише з того боку, що він є відтворенням фізичного існування індивідів. У ще більшій мірі, це — певний спосіб діяльності даних індивідів, певний вигляд їх життєдіяльності, їх певний спосіб життя. Яка життєдіяльність індивідів, такі і вони самі. Те, що вони є, збігається, отже, з їх виробництвом — збігається як з тим, що вони виробляють, так і з тим, як вони виробляють. Що є індивіди — це залежить, отже, від матеріальних умов їх виробництва» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 3, с. 19). У схожому сенсі класики марксизму-ленінізму незрідка вживали і поняття «Устрій життя», яке можна розглядати як сукупність об'єктивних компонентів «способу життя».
О. ж. охоплює всі істотні сфери діяльності людей: праця, форми його соціальної організації, побут, форми використання людьми свого вільного часу, їх участь в політичній і суспільному життю, форми задоволення їх матеріальних і духовних потреб, норми, що увійшли до повсякденної практики, і правила поведінки. Тому на О. ж. позначаються не лише економічні стосунки, але і суспільно-політичних буд, культури і світогляду людей. У свою чергу О. ж. людей надає вирішальний вплив на їх образ думок.
О. ж. — соціологічна категорія, багатша в порівнянні з економічною категорією «рівень життю», яке виражається головним чином кількісними показниками. До них зазвичай відносять рівень заробітної плати і середній дохід на душу населення, рівень цін на предмети широкого вжитку, середні норми вжитку на душу населення і т.д. О. ж. включає поряд з кількісними і якісними характеристики умов і форм життєдіяльності людей.
Поняття «Про. ж.» підміняється деякими буржуазними соціологами поняттям «стиль життя», який розглядається як об'єкт індивідуального вибору людини, На думку американського соціолога А. Тофлера, для століття науково-технічної революції характерний зростаюча різноманітність «стилів життя». «Тому іноземець, що потрапляє нині в американське, англійське, японське або шведське суспільство наших днів, повинен вибирати не з чотирьох — п'яти основних класових стилів життя, але буквально з сотень різних можливостей» (Toffler A., The Future shook, L., 1970, р. 306). Ін.(Древн) буржуазні соціологи затверджують, що зростаюча одноманітність О. ж. (і багаті, і бідні нібито однаково одягаються, палять одні і ті ж сигарети і т.д.) веде до стирання класових антагонізмов. За зовнішньою протилежністю цих точок зору ховається прагнення відокремити О. ж. від класової приналежності людей. Тим часом в суспільстві, розколеному на антагоністичні класи, немає і не може бути єдиного О. ж. Тут, за словами Ст І. Леніна, «в кожного суспільного шару свої “манери життя”, свої звички, свої схильності» (Повне зібрання творів, 5 видання, т. 25, с. 342).
Глибокі відмінності в О. ж. закріплюють класову диференціацію. «Оскільки мільйони сімей, — писав До. Маркс, — живуть в економічних умовах, що відрізняють і вороже протиставляють їх спосіб життя, інтереси і освіту способу життя, інтересам і утворенню інших класів, — вони утворюють клас» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 8, с. 208).
Органічними межами буржуазного О. ж. є глибока протилежність між людьми, що володіють і позбавленими засобів виробництва, між багатством і убогістю, експлуатація праці, дискримінація але статевій, віковій і національній ознакам, постійна загроза безробіття, яке перетворюється на дійсність для частини трудящих, класові, майнові бар'єри в здобуванні освіти. Все це породжує в трудящих невпевненість в завтрашньому дні, принижує людську гідність. Панування приватної власності на засоби виробництва, культивування прибули, матеріального успіху як ідеал і мірило людини породжують індивідуалізм, конкуренцію і ворожнечу між людьми. Загрозливі розміри придбали злочинність, наркоманія, порнографія. Характерною межею буржуазного О. ж. є також відчуження від активної участі в суспільному житті широких мас трудящих, які лише в боротьбі проти капіталізму, монополій завойовують і розширюють свої демократичні права. Ідеології споживача, що насаджується пропагандистами буржуазного О. ж., робочий клас протиставляє боротьбу за справжню гідність людини трудящого, вимоги гарантій зайнятості, можливості опанувати досягнення науки і культури.
Соціалістичний О. ж. долає і перетворить успадковані від минулого устрої життя. Він характеризується пануванням суспільної власності, звільненням праці від експлуатації, єдністю корінних інтересів робочого класу, селянства і інтелігенції, всіх націй і народностей. Суспільство розвивається на основі єдиного державного плану; соціалістична система господарства гарантує відсутність криз і безробіття. Праця стає мірилом честі і гідності людини, його положення в суспільстві, а право на працю і його справедливу оплату входять до числа найважливіших принципів соціалістичного суспільства. В умовах соціалізму, що затвердився в СРСР, функціонує безкоштовна система середньої і вищої освіти і виплачуються стипендії всім успішним студентам. Трудящим забезпечено безкоштовне медичне обслуговування. Так, по забезпеченості лікарським персоналом СРСР займає перше місце в світі.
Успішно долаються ще наявні в умовах соціалізму істотні відмінності між містом і селом, між фізичною і розумовою працею, між працівниками різної кваліфікації з метою створення рівних можливостей для розвитку здібностей всіх членів суспільства, Важливу роль в цьому грають зростаючі фонди суспільного вжитку, що сприяє вирівнюванню умов розвитку людей (можливості здобування освіти, виховання дітей, охорона здоров'я, користування благами культури і ін.). Соціалістичний О. же. гармонійно поєднує зростання матеріального добробуту з розвитком духовних потреб людей, зростання промислового потенціалу з оздоровленням людину довкілля, невимірний збагачує життя людей, насичує її творчим вмістом, сприяє затвердженню нових норм і цінностей — колективізму, гуманізму і інтернаціоналізму . Засудженню піддаються зневага суспільним благом, прагнення до наживи, користолюбства, егоїзм і міщанка, ведеться активна боротьба із забобонами і пережитками минулого. Соціалістичний О. ж. характеризується вдосконаленням соціалістичної демократії, зростанням ролі широких мас трудящих у всіх сферах суспільної діяльності, їх свідомою участю в політиці, управлінні всіма справами держави.
Психології людей в соціалістичному суспільстві властиві соціальний оптимізм, витікаючий з упевненості всіх в своєму майбутньому, взаємної турботи суспільства про кожну людину і кожної людини про суспільство, відчуття господаря країни.
