Софісти
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Софісти

Софісти (від греч.(грецький) sophistes — умілець, винахідник, мудрець, лжемудрец), термін, яким в старогрецькій літературі позначали: 1) розумних, винахідливих, майстерних, знаючих людей, інколи людей спеціальної професії; 2) у вузькому сенсі — вчителів мудрості і красномовства, філософів 2-ої половини 5—1-ої половини 4 вв.(століття) до н.е.(наша ера), які вперше в Греції стали викладати своє мистецтво за гроші. Найбільш значними С. були Протагор, Горгий, Гиппій, Продік, Антифонт, Крітій. С. не були єдиною групою ні по соціально-політичній орієнтації (наприклад, Протагор тяжів до рабовласницької демократії, а Крітій був ворогом демократії), ні по відношенню до попередньої старогрецької філософії (Протагор спирався на ідеї Геракліта, Горгий і Антифонт — на ідеї елейськой школи і т.п.), ні по їх власних філософських ідеям. Можна виділити деякі загальні межі філософії С. — переміщення філософських інтересів з сфери натурфілософії в область етики, політики, теорії пізнання. С. закликали вивчати саму людину і його суб'єктивні особливості, часто доходячи при цьому до релятивізму і суб'єктивізму. Ідеї С. увійшли до старогрецької філософії як її необхідного складового елементу, їх вплив помітний не лише у Сократа, Платона і Арістотеля, у представників мегарськой школи і киников, але і у всій філософії еллінізму, включаючи неоплатонізм .

загрузка...

  Звиродніння софістики почалося вже в 4 ст до н.е.(наша ера) (Евтідем і ін.). С. поступово перетворювалися на фокусників, що беруться з допомогою софізмів і ін. способів (детально описаних Арістотелем в «Софістичних спростуваннях») захищати або спростовувати будь-які думки.

  Під ім'ям «другої софістики» відома літературна течія 2 ст н.е.(наша ера), що прагнуло реставрувати ідеї і стиль грецької класики 5—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера) Воно відрізнялося ученістю, прекрасним знанням попередньої грецької літератури; традиції С. у власному сенсі слова воно продовжило до деякій мірі лише в особі Лукиана .

 

  Соч .: Diels Н. von, Fragmente der Vorsokratiker, 12 Aufl., Ст, 1966: у русявий.(російський) пер.(переведення) у кн.: Маковельський А. О., Софісти, ст 1—2, Баку, 1940—41.

  Літ.: Гегель Р. Ст Ф., Соч., т. 10, М. — Л., 1932, с. 3—33; Гиляров А. Н., Грецькі софісти., М., 1888; Чернишев Би. С., Софісти, М., 1929; Лосев А. Ф., Історія античної естетики. Софісти. Сократ. Платон, М., 1969: Dupréel F., Les sophistes, P. — Neuchâtel, 1948: Gomperz H., Sophistik und Rhetorik..., Nachdruck, Lpz., 1965; Jaeger W. W., Paideia, Bd 1, B., 1959; Guthrie W. K., A history of Greek philosophy, Camb., 1969, р. 1—322.

  А. Ф. Лосев.