Софія, столиця, найбільше місто, головний економічний і культурний центр Народної Республіки Болгарія. Займає зручне географічне положення на дорогах, здавна проходящих по долинах і зв'язують країни Західної і Центральної Європи з країнами Близького Сходу. Розташована на висоті 530—650 м-коду на південній околиці Софійської улоговини, біля підніжжя гірського масиву Вітоша. У 60 км. до Ю. від С. знаходиться вища точка Балканського півострови — р. Мусала в горах Ріла . На північній околиці улоговини піднімається гірський ланцюг Стара-Планіна, на Ст — відроги Средна-горі, на З. — гори Люлін. В східної околиці міста протікає р. Іськир (Іськирськоє водосховище у верхів'ях річки є головним джерелом водопостачання столиці). Клімат помірний континентальний (середня температура січня 2 про З, липня 20°С; опадів 600—650 мм в рік). У С. її околицях — мінеральні джерела.
С. разом з рр. Банкя, Нові-Іськир і рядом ін. населених пунктів утворює окрему адміністративну одиницю площа 1038 км 2 (в т.ч. площа власне міста С. 168 км 2 ) . С. розділена на 7 районів. Населення близько 1 млн. чіл. (1975; 21 тис. в 1880), або зверху 1 / 10 населення Болгарії. Збільшення чисельності населення міста відбувалося переважно за рахунок припливу населення з ін. міст і сіл, а також унаслідок змін міських адміністративних кордонів. У галузях матеріального виробництва зайняте 7 / 10 самодіяльного населення, у тому числі 2 / 5 в промисловості (172 тис. чіл. у 1973).
Міське управління. С. — місто республіканського підпорядкування, адміністративний центр Софійського округу. Орган державної влади в С. — міська Народна рада, що обирається на 2,5 роки громадянами, що досягли 18 років. Міську Народну раду обирає свій Виконком, що діє в період між сесіями Ради. У районах С. обираються на 2,5 роки районні Народний ради.
Історична довідка. С. під назву Сердіка (Serdica) виникла в 1 ст н.е.(наша ера) після завоювання римлянами області фракийцев-сердов; була важливим адміністративним і торгівельним пунктом балканських володінь Римської (потім Візантійською) імперії. У 441—447 зруйнована гунами. Відновлена при Юстініане (імператор в 527—565). У 809 увійшла до складу Першого болгарського царства (681—1018) під назву Средец. У 1018—1194 під владою Візантії. У 1078 сталося повстання жителів міста проти візантійської влади. З кінця 14 ст стала називатися С. (по церкві св. Софії, побудованій в 5—6 вв.(століття)). У 1382 захоплена турками. У С. знаходилася резиденція румелійського бейлербея. У 16—18 вв.(століття) С. — найбільший після Константинополя торгівельно-ремісничий і культурний центр Балканського півострова. З кінця 18 — почала 19 вв.(століття) — один з головних центрів національно-визвольного руху болгарського народу. 23 грудня 1877 (4 січня 1878), в ході російсько-турецької війни 1877—78, С. звільнена від турецького іга російською армією. З 1879 — столиця Болгарії. У 1905—07 під впливом революції в Росії в С. відбувалися крупні виступи болгарських робітників і студентів. У лютому 1915 тут відбувся загальнобалканський антивоєнний мітинг, організований Болгарською робочою соціал-демократичною партією (тісних соціалістів). 25—27 травня 1919 в С. проходіл 1-й з'їзд компартії Болгарії. У роки 2-ої світової війни 1939—45 С. — центр антифашистської озброєної боротьби болгарського народу. Трудящі С. зіграли важливу роль в Вересневому народному озброєному повстанні 1944 . 9 вересня 1944 в С. було сформовано перший народно-демократичний уряд Вітчизняного фронту, а 15 вересня 1946 Болгарія була проголошена Народною Республікою.
Економіка. С. — головний індустріальний центр країни, що випускає близько 15% загальноболгарської промислової продукції. Софійський промисловий центр — головна частина крупного Софійсько-перникського індустріального району, на який доводиться близько 25% всієї промислової продукції Болгарії. У С. переважають галузі важкої промисловості (біля 2 / 3 промисловій продукції С.): металургія (Креміковський комбінат чорної металургії і комбінат по прокату кольорових металів), на долю якою доводиться 1 / 5 промисловій продукції, машинобудування (зверху 1 / 4 продукції), найбільш важливі галузі — приладобудування, виробництво електронно-обчислювальної техніки, підйомно-транспортного устаткування, верстатобудування, хімічна (разом з гумовою; 1 / 10 продукції), текстильна і харчовосмакова промисловість. У С. — основна частина виробництва поліграфічної продукції країни. До С. доведений газопровід з Радянського Союзу. Промислові підприємства розміщуються переважно в північних і східних районах столиці і примикають до головної транспортної зони С. В центральній частині міста переважають торгівельні, адміністративні і культурні установи. Значну площу займають парки, сади, бульвари. С. — найбільший вузол залізних і шосейних магістралей, а також авіаліній. От С. ведеться будівництво (1976) автострад «Хемус» (Софія — Варна) і «Тракия» (Софія — Бургас). Через С. слідують міжнародний же.-д.(железнодорожний) і автомобільні магістралі Будапешт — Бєлград — Софія — Стамбул. У С. проектується будівництво метрополітену. Околиці С. — Вітоша, Іськирськоє ущелина, водосховища Іськир і Панчарево, а також ін. — є місцями відпочинку городян і районами туризму.
Архітектура. Після впорядкування містобудівної структури в 1888—93 в центральній частини С. переважає радіальне кільце, на периферії — прямокутне планування. Збереглися залишки давньоримських споруд. Найважливіший пам'ятник середньовічної архітектури — церква св. Софії (5—6 вв.(століття), див.(дивися) ілл. ). У 19 — початку 20 вв.(століття) поряд з багаточисельними еклектичними будівлями були зведені споруди, що свідчать про прагнення розвивати національні архітектурні традиції (Мінеральні лазні, 1907—10, архітектор П. Момчилов), монументи в пам'ять звільнення Болгарії від турецького іга. Особливо інтенсивно С. розвивається після 1944 (у 1961 прийнятий генеральний план реконструкції і подальшого розвитку С., розрахований на 20 років). Серед сучасних споруд: ансамбль центральних площ з Мавзолеєм Г. Дімітрова (1949, архітектори Р. Вівчарів, Р. Рібаров), спортивний комплекс «Універсіада» (1961, архітектор А. Барів). Монумент на честь Радянської Армії (бронза, камінь, 1954, архітектори Д. Мітов, Л. Нейков, скульптори І. Фунев і ін.
Учбові заклади, наукові і культурні установи. У С. знаходяться Софійський університет ним. Климента Охрідського, вищі інститути: електротехнічний, економічний, химіко-технологічній, горно-геологічний, з.-х.(сільськогосподарський), фізкультури, образотворчого мистецтва, театрального мистецтва, Болгарська державна консерваторія і ін. Наукові установи: Болгарська АН(Академія наук), 117 науково-дослідних інститутів, 10 центрів по науці і підготовці кадрів. Найбільші бібліотеки: бібліотека АН(Академія наук), Народна бібліотека ним. Кирилла і Мефодія, бібліотека Софійського університету. Найбільші музеї: Національна художня галерея (болгарського, західноєвропейського і російського мистецтво), Народний археологічний музей, Музей революційного руху у Болгарії, Етнографічний музей, Музей болгаро-радянської дружби. Музей історії С., Центральний музей Р. Дімітрова, будинки-музеї Д. Благоєва, І. Вазова, Ст Коларова, А. Стамболійського, Н. Вапцарова і ін. Є театри: Софійська народна опера. Народний їм. И. Вазова, Музичний їм. С. Македонського, «Сльоза і сміх», Народний армії, Сатиричний, Народний, Центральний театр ляльок; філармонія.
