Сменовеховство, суспільно-політичний перебіг російської буржуазної інтелігенції (головним чином емігрантською) в 20-х рр. 20 ст, яке виражало буржуазно-реставраторську ідеологію нової (непом) буржуазії в Росії. Термін «З.» стався від назви збірки «Зміна віх», випущеного влітку 1921 в Празі групою кадетсько-октябристських діячів (Н. Ст Устрялов, Ю. Ст Ключників, С. С. Лукьянов, А. Ст Бобріщев-Пушкін, С. С. Чахотін, Ю. Н. Потехин). Сменовеховци мали в 1-ій половині 20-х рр. до 10 друкарських видань, серед них: журнал «Зміна віх» (Париж, 1921—22), газета «Напередодні» (Берлін, 1922—24) і ін. С. зародилося в умовах переходу Радянської Росії до мирного будівництва. Соціальною основою С. з'явилося деяке пожвавлення капіталістичних елементів в Радянській країні у зв'язку з введенням нової економічної політики (неп) які сменовеховци розглядали як повернення до капіталізму, як початок переродження Радянської держави. Головними напрямами С. були: заклик до об'єднання нової буржуазії з буржуазними фахівцями, ідея державного перевороту, пізніше також трактування великодержавного шовініста утворення СРСР і ін. Сменовеховци закликали буржуазну інтелігенцію до співпраці з Радянською владою сподіваючись на переродження Радянської держави. С. викликало вороже відношення тієї частини буржуазно-поміщицьких політиканствуючих верхів білої еміграції, яка чекала повторення антирадянської інтервенції і готувала озброєні виступи усередині Радянської республіки. Воно свідчило про ослабіння антирадянського табору, розкладання білої еміграції, сприяло поверненню ряду представників буржуазної інтелігенції на батьківщину. Ідеологія С., за словами Ст І. Леніна, виражала «... настрій тисяч і десятків тисяч всяких буржуїв або радянських службовців, учасників нашої нової економічної політики» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 45, с. 94). В. І. Ленін характеризував виступ сменовеховцев як «застереження нам з боку буржуазії...» (там же, с. 60). У доповіді на 11-м-коді з'їзді РКП (6) (1922) Ленін поставив завдання підготовки настання на капіталістичні елементи з метою рішення питання «хто кого» на користь соціалізму. Відношення до С. Коммуністічеськой партії було визначене Дванадцятою Всеросійською конференцією РКП (б) в резолюції «О антирадянських партіях і течіях» (серпень 1922). Відзначивши об'єктивно прогресивну роль С., що згуртував групи еміграції і російської інтелігенції, готові працювати з Радянською владою, резолюція вказувала також на буржуазно-реставраторські тенденції С. (див. «КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 2, 1970, с. 393). Комуністична партія, викривши класову суть С., зуміла використовувати цю течію для привертання на свій бік певної частини буржуазної інтелігенції, 13-й (1924) і 14-й (1925) з'їзди Комуністичної партії закликали рішуче боротися з ідеологією С. Ідейно-політічеськоє подолання С. — результат корінних соціально-економічних перетворень в країні і рішуча боротьби Леніна, Комуністичної партії проти буржуазно-реставраторської ідеології. Перемога соціалізму повна ліквідація капіталістичних елементів в СРСР позбавили С. соціальної опори.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 44, с. 380, 416—17; т. 45, с. 19, 60—61, 92—94. 413, 416; т. 54, с. 157; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 2, М., 1970, с. 390—96; Тріфонов І. Я., В. І. Ленін і боротьба з буржуазною ідеологією на початку неп(нова економічна політика) а, М., 1969.
