Сиракузи (Syrákusai), старогрецький місто-держава (поліс) на Ю.-В.(південний схід) о. Сіцілія. Заснований близько 734 до н.е.(наша ера) корінфянамі. Основними заняттями сиракузян були землеробство і морська торгівля. У 7—6 вв.(століття) жителі С. заснували ряд колоній в Сіцілії: Акра, Камаріна, ймовірно, Енна і ін. У 5—4 вв.(століття) С. — одна із значних держав Середземномор'я. На початку 5 ст в результаті запеклої боротьби міський демос підтриманий килліріямі (сільським населенням, аналогічним спартанським ілотам ) , вигнав з С. гаморов (крупних землевласників). Звернення гаморов по допомогу до тирана р. Гели — Гелону привело в 485 до встановлення в С. тиранення Гелона. Спираючись на найманців, Гелон в 480 завдав поразки карфагенянам при Гимере, а його брат Гиерон 1 в 474 — етрускам поблизу р. Кум, що припинило експансію Карфагена в Сіцілії і сприяло розширенню держави Сиракузськой, що охопила значну частину острова, а також частину території Південної Італії (Регий і інші міста). Після смерті Гиерона 1 держава Сиракузськая розпалося, в самих С. стався державний переворот і була встановлена рабовласницька демократія. Спалах внутрішньої боротьби був використаний афінянами, що спорядили проти С. під час Пелопоннесськой війни, експедицію (415—413), що закінчилася повною перемогою С. В 406 владу в С. захопив тиран Діонісій I, при якому С. відобразили агресію карфагенян і підкорили майже всю Сіцілію. Після його смерті держава стала розпадатися, посилився натиск Карфагена. С. просили допомоги в Корінфа; військо, що прийшло на допомогу, на чолі з Тімолеоном відобразило натиск ворогів і відновило демократію, втрачену при Діонісії 1. В умовах запеклої внутрішньої боротьби і військових зіткнень з р. Агрігентом влада в С. у 317 (або 316) перейшла до воєначальника Агафоклу, що виступив проти олігархів. При Агафокле (правив до 289) карфагеняне були вигнані с о. Сіцілія, була відновлена і розширена держава Діонісія 1; із смертю Агафокла вона розпалася. С. виступали союзниками Риму в період 1-ої і 2-ої Пунічних воєн. Після 215 при Гиероніме С. перейшли на сторону Карфагена, в 211 після дворічної облоги були штурмом узяті римлянами (сиракузяне використовували при обороні військові машини, винайдені їх співвітчизником Архімедом ) . Місто було зруйноване і розграбоване. У римську епоху С. стали місцеперебуванням намісників провінції Сіцілія. Сучасний р. Сиракуза побудований на місці древніх С.
Літ.: Fabricius До., Das antike Syrakus. Eine historisch-archäologische Untersuchung, Lpz., 1932; Mansuelli G. A., La politica estera di Siracusa, Bologna, 1958; Diesner H.-J., Griechische Tyrannis und griechische Tyrannen, B., [1960].
