Діонісій (греч. Dionýsios). У Сиракузах: Д. I Старший (близько 432—367 до н.е.(наша ера), Сиракузи), тиран з 406. Висувається під час війни з Карфагеном (408—405) як предводитель загону найманців, захопив владу, зберігши в демагогічних цілях народне зібрання і раду. Спирався на армію з найманців, нову чиновну знать, частково на торгівельно-ремісничі шари і бідноту. Д. I вів широку завойовну політику на території Сіцілії, корсіки, Італії. Користувався підтримкою реакційних елементів всієї Греції і сам надавав допомогу, наприклад Спарті в боротьбі з Беотійським союзом. При нім Сиракузи перетворилися на крупний культурний центр; Д. I був автором ряду трагедій, віршів, пісень. Д. II Молодший (рр. народження і смерті не встановлені), тиран в 367—357 і в 346—344 до н.е.(наша ера) Старший син Д. I. Як і батько, бачивши в армії свою опору, ставши тираном, створив сильне і багаточисельне військо. Оголошенням амністії, відміною на 3 роки податі і ін. заходами Д. II привернув на свій бік бідноту. Близько 357 вів війну в Південній Італії з грецькими рр. Регием, Кавлонієй і племенами луканов. В цей час владу в Сиракузах захопив родич Д. II — Діон. У 346 Д. II знов опанував владу в Сиракузах. У 344, обложений правителем р. Леонтін Гикетом і полководцем Корінфа Тімолеоном, здав фортецю останньому; сам Д. II був вигнаний до Корінфа, був жерцем богині Кибели помер в крайній убогості.
Літ.: Фролов Е. Д., Виступ і прихід до влади Діонісія Старшого, «Вісник древньої історії», 1971 № 3; Stroheker K., Dionysios I. Gestalt und Geschichte des Tyrannen von Syrakus, Wiesbaden, 1958.
