Ілоти (греч. Heilótai), підкорене дорійцамі землеробське населення Древньої Спарти. Подібно фессалійським пенестам і Критом кларотам, І. вважалися власністю держави і були прикріплені до земельних участкам-клерам, якими володіли окремі спартіати — члени спартанської общини. Від рабів І. відрізнялися тим, що володіли засобами виробництва, необхідними для обробки землі, мали своє господарство; власники ділянок не могли ні продавати, ні вбивати І. Устанавліваємий державою натуральний оброк — апофора, який І. виплачували своїм панам, складав приблизно половину урожаю, остання частина належала І. Число І. у декілька разів перевищувало число завоєвателей-спартіатов. І. не входили до складу спартанської общини, не користувалися жодними правами. Непомірна експлуатація і постійний терор з боку спартіатов викликали повстання І., найбільш великою з яких була так звана 2-я Мессенськая війна (у 7 ст до н.е.(наша ера)). З метою запобігання повстанням І. спартіати ввели систему кріптій — періодичних каральних експедицій проти І.
Літ.: Lotze D., Metaxý eleuthérovkái dúlon, Studien für Rechtsstellung unfreier Landbevölkerungen bis zum 4. Jh. v. Chr., B., 1949.
