Дорійци, доряне (Dоriéis), одне з основних старогрецьких племен. Спочатку Д. населяли області Північної і Середньої Греції. Приблизно на початку 12 ст до н.е.(наша ера) Д. переселилися в південно-західні райони Греції, завдавши нищівних ударів центрам Греції Ахейськой, що ослабіли, — Мікенам, Тірінфу, Пілосу . В результаті переселення Д., до яких прилучилися ін. племена, під їх владу попали області в південно-західній частині Пелопоннеса — Лаконика, Мессенія, Кинурія, Арголіда, Мегаріда і Корінфія на Істмійськом перешийку. Потім Д. колонізовалі острови Родос, Крит, Феру, Мелос, Кіс, Калімнос і побережжя Карії (рр. Кнід, Галікарнас і ін.). На території розселення Д. рано (8—6 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) оформляються держави, схожі, що мали межі як в культурі, так і в суспільному устрої (Спарта, поліси Криту, Аргос). Особливістю цих держав була наявність рабовласницького способу виробництва при тривалому збереженні багаточисельних пережитків родових буд.
Літ.: Шмідт Р. Ст, Античний переказ про дорійськом переселення, «Вісник древньої історії», 1938 № 2 [3]; Казаманова Л. Н., Нарис соціально-економічної історії Криту в V—IV вв.(століття) до н.е.(наша ера), М. 1964; Колобова До. М., З історії раннегречеського суспільства (о. Родос IX—VII вв.(століття) до н.е.(наша ера)), Л., 1951.
