Секретин, речовина гормонального характеру (т.з. тканинний гормон), що виробляється слизистою оболонкою верхнього відділу тонкого кишечника і що бере участь в регуляції секреторної діяльності підшлункової залози . Відкритий в 1902 англійськими фізіологами У. Бейліссом і Е. Старлінгом (Старлінг на основі вивчення С. в 1905 ввів в науку само поняття гормону ) . По хімічній природі С. — пептид, побудований з 27 амінокислотних залишків, з яких 14 мають таку ж послідовність, як і в глюкагоне (С. отриманий в чистому вигляді із слизистої оболонки кишечника свині). С. виділяється в основному під впливом соляної кислоти шлункового соку, що потрапляє в дванадцятипалу кишку з харчовою кашкою — химусом (виділення С. можна викликати експериментально, вводячи в тонку кишку розбавлену кислоту). Всмоктуючись в кров, С. досягає підшлункової залози, в якій підсилює секрецію води і електролітів, переважно бікарбонату. Збільшуючи об'єм що виділяється підшлунковою залозою соку, С. не впливає на освіту залозою ферментів. Цю функцію виконує ін. речовина, що виробляється в слизистій оболонці кишечника, — панкреозимін. Біологічне визначення С. засновано на його здатності (при внутрішньовенному введенні твариною) збільшувати кількість лугу в соку підшлункової залози. Здійснений хімічний синтез С.
Літ.: Клегг П., Клегг А., Гормони, клітки, організм, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1971, гл.(глав) 13; Gastroilitestinal hormones, Stuttg., 1972.
