Саркома (від греч.(грецький) sárx, родовий відмінок sarkós — м'ясо і -oma — закінчення в назвах пухлин; назва обумовлена тим, що С. на розрізі нагадує сире риб'яче м'ясо), злоякісна пухлина з сполучній тканині . Розрізняють мезенхімому — С. з ембріональної сполучної тканини (мезенхіми ), і С. із зрілих тканин мезенхимального походження — кістковою (остеосаркома), хрящовою (хондросаркома), судинною (ангіосаркома), кровотворною (ретикулосаркома), мишечной (лейоміосаркома, рабдоміосаркома), опорних елементів нервової тканини (гліосаркома). С. складають до 10% всіх злоякісних пухлин, в деяких країнах Африки і Азії вони зустрічаються відносно частіше. Серед С. найбільш части кісткові пухлини, потім пухлини м'яких тканин — мишечной судинною, нервовою; рідше спостерігаються С. кровотворних органів. По гистоморфологичеськой картині виділяють круглоклеточниє, поліморфноклітинні (інколи гигантоклеточниє), веретеноклеточниє С. (всі вони розрізняються формою і величині кліток) і фібросаркоми (відрізняються переважанням волокнистих елементів над клітинними). Властивість всіх злоякісних пухлин — проростати в навколишні тканини і руйнувати їх — виражене у С. особливо різко. На відміну від раки, що метастазує на відносно ранніх стадіях в найближчі лімфатичні вузли, С. зазвичай поширюються по кровоносних дорогах і часто дають ранні метастази у віддалені органи.
Принципи і методи діагностики, профілактики і лікування С. ті ж, що і при інших злоякісних пухлинах (див. Онкологія, Пухлини ).
Літ.: Клінічна онкологія, під ред. Н. Н. Блохина і Б. Е. Петерсона, т. 1—2, М., 1971.
