Сапеги, боярсько-магнатський, з 17 ст — княжий рід Великого князівства Литовського, Мови Посполитою, в 18—20 вв.(століття) — Російській імперії і Австрії. У 16—17 вв.(століття) С. займали найважливіші державні пости в Литві; рід їх вважався другим за значенням після Радзівіллов . С. походили з бояр Смоленської області, де були їх родові землі. У 16—17 вв.(століття) латифундії С. знаходилися в різних районах Білорусії і Литви. Перший С., згаданий в джерелах, Семен С. — писар великого князя Казимира Ягеллончика. Піднесення С. почалося з Івана Семеновича С. (1450—1517), який прийняв в 1514 католицтво. Лев Іванович С. (1557—1633) грав велику роль в російсько-польських стосунках кінця 16 — почала 17 вв.(століття) Підтримав ідею висунення Лжедмітрія I, активно брав участь у виробленні планів польської інтервенції в Росії і їх здійсненні. При Лжедмітрії II діяв через свого брата Яна Петра. Брав участь в ув'язненні Деулінського перемир'я 1618 . Під його керівництвом була завершена робота по складанню Литовського статуту 1588. Ян Петро С. (1569—1611) у серпні 1608 з відома і схвалення Сигизмунда III і свого брата Льва С. прибув з 7 тис. військом в Тушино до Лжедмітрію II. У вересні 1608 очолив військо, Троїце-Сергиев, що обложило, монастир, і керував діями загонів, направлених для захвату міст Замоськовного краю . З початку 1609 вів боротьбу проти національно-визвольного руху російського народу. У січні 1610 був вимушений зняти облогу Троїце-Сергиева монастиря. Після розпаду Тушинського табору діяв з самозванцем аж до вторинного приходу до Москви. Надавав допомогу польському гарнізону в Москві, обложеному першим ополченням. Помер в Москві. Казимир Лев С. (1609—56) — учасник Поляновських мирних переговорів (1634), російсько-польської війни 1654—67, підканцлер Литви, засновник кафедри права у Вільнюській академії. Павло Ян С. (помер 1665) — активний учасник воєн проти національно-визвольного руху українського і білоруського народів і Росії (1648—67).
Літ.: Woiff J., Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795, Kraków, 1885; Borkowski J. S. hr. Dunin, Genealogia źyjących utytułowanych rodów polskich, Lwów, 1895; Sapiehowie. Materjały historyczno-genealogiczne i majątkowe, v. 1—2, Petersburg, 1890—91.
