Деулінськоє перемир'я 1618, поміщене 1 грудня між Російською державою і Мовою Посполитою на 14,5 років в с. Деуліно, поблизу Троїце-Сергиева монастиря (сучасний р. Загорськ), після невдалої спроби польського війська на чолі з королем Владиславом в 1617—18 захопити Москву. До складу російської делегації входили бояри Ф. І. Шереметев, Д. І. Мезецкий, окольничий А. В. Ізмайлов і ін., польське посольство очолювали А. Новодворський, Л. Сапега Я. Гонсевський. Щоб отримати передих, російський уряд був вимушений поступитися Польщі смоленськими (за винятком Вязьми), чернігівськими, новгород-сіверськимі землями з 29 містами, у тому числі Смоленськ. Король Владислав, посилаючись на угоду з боярами-зрадниками в 1610 і на те, що деякі москвичі визнали його царем в 1611, не відмовлявся від претензії на російський престол. Після Д. п. був проведений розмін пленнимі, в результаті якого до Москви повернувся батько царя Михайла Романова, що знаходився в полоні, патріарх Філарет і ін. Д. п. не вирішило конфлікту Росії з Польщею. Важкі умови Д. п. повністю були ліквідовані в результаті воєн з Мовою Посполитою в 1632—34, 1654—67 (див. Андрусовськоє перемир'я 1667, «Вічний світ» 1686 ).
Літ.: Савіч А. А., Деулінськоє перемир'я 1618 р., «Уч. зап.(західний) Московського державного педагогічного ін-т(інститут) а ним. К. Лібкнехта», т. 4, Серія історична, 1939, ст 2.
