В Росії перші туристські організацій з'явилися в 1885—90 в Петербурзі, Тіфлісе, Одесі. У 1901 створено Російське суспільство туристів (РОТ), яке організовувало поїздки по країні і за кордон (до 1914 — близько 5 тис. членів, головним чином представників імущих класів).
Радянський туристський рух почав формуватися на початку 20-х рр. Організацією поїздок для робітників займалися профспілки, для учнів і солдат — органи Наркомпроса. Проте туристські подорожі не носили систематичного характеру. В середині 20-х рр. поновилася діяльність РОТ. В кінці 20-х рр. створені акціонерного суспільства «Радянський турист», «Інтурист», суспільство пролетарського туризму (ОПТ РРФСР, що прийшло на зміну РОТ) і Центральна дитяча екскурсійно-туристська станція Наркомпроса РРФСР. У 1930 постановою СНК(Рада Народних Комісарів) СССР на базі «Радянського туриста» і суспільства пролетарського туризму створено Всесоюзне добровільне суспільство пролетарського туризму і екскурсій (у 1932 — 936,7 тис. членів, 92 бази всесоюзного значення, в подорожах і екскурсіях брали участь 6,6 млн. чіл.). У 1936 постановою ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР керівництво роботою в області подорожей і екскурсій покладене на ВЦСПС і його організаціях. До 1940 профспілок створили декілька тисяч туристських вічок на підприємствах і у учбових закладах, організували в багатьох районах туристсько-екскурсійні маршрути (165 туристських баз і таборів). Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 багато баз було зруйновано. У 1945 поновилася діяльність туристсько-екскурсійного управління ВЦСПС. Туристсько-екскурсійні управління (ТЕУ) створені спочатку в Москві, Ленінграді, Криму, на Північному Кавказі, в Краснодарському краю і Грузинській РСР, до 1960 — у всіх союзних республіках, в 33 краях і областях РРФСР; у 144 містах відкриті клуби туристів. У 1962 ТЕУ профспілок реорганізовані в радих з туризму, в Москві створений Центральний радий з туризму (ЦСТ), до складу якого увійшли представники центральних державних і суспільних організацій і установ, побічних в обслуговуванні туристів. До 1965 радих з туризму працювали у всіх республіках, краях і областях, в 1510 містах і райцентрах утворені клуби туристів. У ці ж роки в крупних містах створені екскурсійні бюро. У 1969 ЦК КПРС, Раду Міністрів СРСР і ВЦСПС прийняли постанова «Про заходи по подальшому розвитку туризму і екскурсій в країні», що поставило завдання перетворити туристсько-екскурсійну справу на крупну галузь обслуговування населення; ЦСТ перетворений в Центральний радий з туризму і екскурсій (ЦСТЕ), що став одній з найбільших туристських організацій в світі.
В 1971—75 на розвиток матеріальної бази туризму профспілками виділено 500 млн. крб. Об'єм туристсько-екскурсійних послуг зріс з 260 млн. крб. в 1970 до 1 млрд. крб. в 1975; кількість турбаз, готелів, кемпінгів доведено майже до 1 тис., кількість місць — з 157 тис. до 300 тис. У 1975 обслужено 26 млн. туристів і 131 млн. екскурсантів (у 1965 — близько 2 млн. туристів і понад 8 млн. екскурсантів). Функціонує понад 350 маршрутів всесоюзного і більше 6 тис. маршрутів місцевого значення. Щорік організовується близько 6 тис. морських і річкових круїзів (обслуговуючих близько 2 млн. чіл.), понад 7 тис. железнодорожних (близько 3,5 млн.), близько 25 тис. авіаційних (близько 1 млн. чіл.) і понад 200 тис. автобусних (св. 6 млн. чіл.) туристських рейсів. Майже в 600 містах і населених пунктах відкриті бюро подорожей і екскурсій. Діє понад 3 тис. клубів і понад 14 тис. пунктів прокату і видачі туристського спорядження. На підприємствах, в колгоспах, учбових закладах, на будівництвах і ін. створено понад 60 тис. туристських секцій, об'єднуючих туристів-спортсменів, що займаються пішохідним, лижним, водним, велосипедним і іншими видами спортивного туризму, включеного (з 1949) в Єдину всесоюзну спортивну класифікацію. Регулярно проводяться змагання (в т.ч. і всесоюзні) по різних видах туризму. При радих з туризму створені маршрутно-кваліфікаційні комісії і контрольно-рятувальна служба. Понад 100 тис. чіл. (1975) мають спортивні розряди і понад 600 чіл. звання майстра спорту СРСР по туризму. Нормативи спортивного туризму включені у Всесоюзний фізкультурний комплекс «Готовий до праці і оборони СРСР».
Туристський рух в СРСР розвивається відповідно до державної політики в області охорони здоров'я народу. Лише з фондів державного соціального страхування щорік виділяється близько 1,0 млрд. крб. на придбання пільгових путівок і дотації установам відпочинку, туризму, санаторного лікування. Крім того, на ці ж цілі виділяються значні суми з суспільних фондів підприємстві і радгоспів. Для подорожі по путівках профспілкових, молодіжних і дитячих туристських організацій існують пільгові транспортні тарифи. Туристські організацій звільнені від податків. Соціальна структура туристського потоку: робітники промислових підприємств і службовці — 33%, інженерно-технічні працівники і творча інтелігенція — 28%, студенти і школярі — 18%, робітники радгоспів, колгоспники — 9%, пенсіонери — 4%, інші — 8%. Окрім туристів, обслужених різними туристськими організаціями, близько 75—80 млн. чіл. (1974, оцінка) брало участь в самодіяльних подорожах, походах і ін.
По розмаху туристського руху СРСР займає одне з перших місць в світі.
Основні райони масового туризму: найбільші культурні і промислові центри — Москва, Ленінград, Київ, Мінськ і др.; на півдні — побережжя Чорного і Азовського, частково Каспійського Морея; на південному заході і заході: Молдавія, Закарпаття, південні райони України, прибалтійські республіки, західні райони Білорусії. З 60-х рр. почав формуватися т.з. центральний туристський район, що включає Новгород, Ростов, Владимир, Суздаль, Углич, Ярославль і інші староруські міста. У 70-х рр. склався унікальний маршрут по прадавніх містах Центральної Росії, т.з. Золоте кільце (Москва — Володимир — Іваново — Плесо — Кострома — Ярославль — Переславль-Залесський — Москва). Збільшуються туристські потоки на С. і Ст країни — в Карелію, на Кольський півострів, Урал, Сибір, Байкал, в столиці республік Середньої Азії. Особливе місце займають подорожі по місцях революційної, бойової і трудової слави радянського народу, по місцях, пов'язаних з ім'ям Ст І. Леніна. Всі планові всесоюзні і місцеві туристські маршрути містять насичену програму екскурсій (автобусних, пішохідних і ін.), побудованих з обліком сезонних особливостей (см. карту ).
З кінця 50 — початки 60-х рр. унаслідок розвитку світового туристського руху і значно збільшеного інтересу до Радянської країни різко розширилися міжнародні туристські зв'язки СРСР. Активізувалася діяльність «Інтуриста», що став одній з найбільших туристських фірм світу, створено Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» (найбільша в світі молодіжна туристська організація, 1958), у ЦСТ утворений відділ по міжнародному туризму (1958), в 1964 утворено Управління по іноземному туризму при Раді Міністрів СРСР (з 1969 Головне управління по іноземному туризму — ГУЇТ при Раді Міністрів СРСР). «Інтурист» пропонує свої послуги в більш ніж 100 містах країни, «Супутник» має 19 крупних молодіжних таборів. У 1975 СРСР відвідали 3,7 млн. іноземних громадян (у 1956 — близько 0,5 млн. чіл.), близько 2,5 млн. радянських громадян виїжджали за рубіж (у 1956 — близько 0,5 млн. чіл.).
Наукові дослідження в області туризму ведуть: інститут географії АН(Академія наук) СРСР, Всесоюзна науково-дослідна лабораторія туризму і екскурсій ЦСТЕ, науково-дослідна лабораторія по іноземному туризму (все в Москві) і інші організації.
Підготовку кадрів в області туризму здійснюють: Центральні і зональні туристські курси ЦСТЕ, інститут підвищення кваліфікації фахівців ГУЇТ при Раді Міністрів СРСР, спеціальний факультет у Вищій школі профспілкового руху ВЦСПС, географічні факультети Ростовського і Білоруського університетів, факультети суспільних професій ряду педагогічних інститутів.
Періодичні видання: журнал «Турист» (ВЦСПС), регулярно — проспекти «Туристські маршрути» (ЦСТЕ, ВЦСПС), для зарубіжних туристів — журнал «Подорож в СРСР» (з 1966, на російському англійському, німецькому, французькому мовах, видання ГУЇТ при Раді Міністрів СРСР).
